4 РОКИ ТОМУ БРАТ НЕ ПОКЛИКАВ МЕНЕ НА ВЕСІЛЛЯ. І ЗНАЄТЕ ЧОМУ? БО Я ТОВСТА. І ОСЬ ЯК КРУТО ЗМІНИЛОСЯ МОЄ ЖИТТЯ ПІСЛЯ ЦЬОГО

 

4 роки тому брат не покликав мене на весілля. І знаєте чому? Бо я товста. І ось як круто змінилося моє життя після цього
Історія про 100-кілограмову сестру

Від зайвої ваги проблеми бувають не тільки зі здоров’ям, а й з кpовними родичами. Як в моєму випадку. Я – товстуха (вже колишня), і я хочу розповісти свою історію. Джерело

4 роки тому брат не покликав мене на весілля. Я своєю 100-кілограмовою вагою образила б бездоганний смак нареченої. Але мене попросили зшити сукні для подружок нареченої.

Я відмовилася. Ось така я свиня. Так мені і було сказано. Не знаю, де є такі дивні традиції – на торжество не кликати, а подарунок тягти, але я точно не з цієї країни.

Я тоді сильно посварилася з мамою. Невістка їй подобалася – худенька, витончена, така вся зефірно-повітряна. Як на мене – до нудоти. І я на 100 відсотків впевнена, що якби у мами була можливість заздалегідь вибрати – яка дитина у неї народиться, це точно була б вона. Вона – Василина (Зоя по паспорту), дружина мого брата.

Саме 4 роки тому мене відправили у вільне плавання. Раз я така недобра, не можу родичам допомогти, то і мені допомагати ніхто не зобов’язаний.

Я пішла. Навіть промову написала для прощання. Але не стала говорити. Просто сказала, що я-то схудну, а ось їм з їх характерами – все життя жити. Здається мені, вони б навіть на мою прощальну промову так не образилися, як на цю нешкідливу фразу.

Треба сказати мамі спасибі. У бідної студентки не було грошей і на знімання житла, і на їжу. Довелося вибирати. Або на вокзалі – але сита, або в знімній кімнаті – але голодна. Я вибрала другий варіант, розраховуючи на накопичені і наїдені за багато років запаси на боках.

Щоб не втратити пенсії по втраті годувальника – налякали, що не можна працювати, інакше все віднімуть, я пішла в неофіційно працевлаштовані няні. Діти – невичерпне джерело енергії. Вони скачуть, стрибають і бігають без зупинки. І я це робила разом з ними.

На гроші, зароблені такою важкою працею (більше не діти напружували, а їх мами і тати. Одного разу мені відмовили в роботі, тому що дівчинка влаштувала істерику, що я її з’їм), теж не сильно розгулятися можна було. Одне радувало – попереду останній курс, із захоплень – шиття, що так-сяк годувало, та дітлахи теж непогано оплачувалися – я не цуралася працювати й ночами, поки мами і тата відпочивали.

На роботу я йшла влаштовуватися вже в 50 розмірі одягу. Раніше був 54.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩