У МАМИ В ІТАЛІЇ Є ІНШИЙ ЧОЛОВІК, ВОНА НЕ ПОВЕРНЕТЬСЯ. ТАТОЧКУ, ТИ ТІЛЬКИ НЕ ХВИЛЮЙСЯ, ТА ТИ МАЄШ ЦЕ ЗНАТИ

 

Михайло майже задоволений своєю роботою, оглянувся навколо. Впорався, слава Богу! Картопля викопана, буряк і морква в погребі, капуста заквашена і яблука в ящики зібрані, червонощокі, хоч на виставку вези. Михайло обійшов город і сад і сів на лавку біля будинку.

Він досить муркотів щось собі під ніс, мов кіт, теж примостився біля нього. Все його п’ятдесятирічне єство випромінювало спокій і умиротворення. Джерело

Ось тільки листя замучило! Скільки з ним не борись, а воно падає і падає, цієї осені. Шарудить, немов якусь щемливу ностальгію навівають, – крутяться думки в Михайлової голові. І добре йому на душі, і дивно. Щось діється в ній.

Зима буде довгою і суворою, – почув учора з екрану телевізора. Але йому не страшно. Не замерзне. Он дрова сохнуть в сарайчику, влітку нарубані і акуратно складені, як і личить господареві. А ще гріє серце Тая – його кохана. При одній згадці про неї очі Михайла поблискують, губи чіпає усмішка, в грудях щемить.

Коли його Марія в Італію зібралася, він і просив, і благав, і на коліна ставав. Просив жінку, щоб одумалася. Ну, чого їй ще вистачає! Будинок – повна чаша.

Єдина дочка вийшла заміж за багатого чоловіка, живе в столиці. Але Марію немов підмінили. Все після того, як подругу свою зустріла інститутську, яка вже багато років працювала в Римі.

А вона ж трієчницею була! – Не вгамовувалася. А тепер – пані! Вся в золоті! Салони краси тримає і у нас, і в Італії. А я на свою вчительську зарплату чого домоглася? Крім городу, курей і свиней нічого не бачила. Подивився б ти на її руки – всі в золоті, манікюр, ніжні, як у дитини, а мої.

Не заздри, вгамуйся, – заспокоював дружину Михайло. Багаті теж плачуть, – перекладав на жарт. У неї ні дітей, ні чоловіка ні, для чого ці гроші, для кого живе?

Живе … Ти точно сказав, добре помітив. А я – мучуся!

Оформила пільгову пенсію, зібрала валізу і тільки Михайло її і бачив. На емоціях поїхала. Перший рік взагалі не давала про себе знати. Потім стала доньці гроші надсилати і йому привіт передавати. Спершу Михайло дуже переживав.

Не знаходив собі місця. Тільки рятувався, що роботою. Згодом звик жити один. І пенсії військового йому вистачало. Продукти всі свої були – з саду і городу. Після від’їзду Марії корову він продав, а кролики і кури добре розмножуються, як в селі без господарства?

Дочка жила в столиці, до батька рідко навідувалася. Ось одного разу він вирішив відвідати не тільки дочку і зятя, як внучку, Катю, якій шостий рік виповнився. Накупив подарунків, зарубав індичку, яєць набрав, і поїхав до столиці. Після святкової вечері дочка відкликала його і каже: “Не знаю, тату, як ти це сприймеш, але у мами в Італії є інший чоловік, вона не повернеться”.

Є і є, донечко, що тут поробиш, серцю не накажеш, я це давно зрозумів, – а у самого стислося від болю в грyдях, в скронях застукало, але він не подав виду. Ледве ніч провів, а завидна поспішив додому.

Чоловіче, ви мокнете, зайдіть під навіс! Ви що, глухий! – долинув до Михайла незнайомий голос і тут же хтось потягнув його за рукав. За важкими думками він і не помітив, що стояв під проливним дощем.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩