Олена і думки не припускала, що може не піти на весілля. Анну вона любила, як рідну доньку, хоча сама так свого щастя і не зустріла…

 

Олена цього дня мала іти на весілля до доньки подруги.

Вона стояла біля дзеркала і наводила красу. Згадувала свою молодість та й думала про те, що вони з Мариною самі ще б під вінець пішли, а тут вже такі дорослі діти. Їм обом по 43 роки, тільки в Марини вже діти, чоловік, а от Олена так сім’ї і не має. Не знає, в чому проблема, адже ніби розумна, красива…

На жаль, не знайшла жінка свого щастя.

«Я навіть не помітила, коли пролетіли всі ці двадцять років, » – думала про себе Олена. На вигляд їй не більше тридцяти п’яти, а сама вже іде на весілля до похресниці. Їй було дуже сумно іти на це весілля наодинці.

Для нареченої, Анни, Олена придбала її улюблені квіти — червоні троянди. Вона згадувала, як Марина ще студенткою одружувалася, а потім запропонували Олені бути хресною матір’ю.

Анна росла дуже схожою на Олену, така ж цілеспрямована та вперта.. Три роки тому Анна поїхала вчитися закордон, там познайомилася з чудовим хлопцем, таким же цілеспрямованим, як і вона. Зустрічалися, а потім він зробив їй пропозицію.

– Хресна, ти ж прийдеш до мене? – телефонувала Анна. – Я дуже хочу, щоб в мій найщасливіший день ти була поруч.

Анну Олена любила, як рідну доньку, тому вона і думки не припускала, щоб не піти. Ще до цього у них була одна інтимна розмова, Анна спитала в Олени:

– Оленко, а чому ти досі не заміжня? Куди всі ці чоловіки дивляться. Ти ж неймовірна і заслуговуєш на щастя.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩