Олег поїхав. Олена не знала, повернеться він чи ні. Вирішив спробувати себе на новій роботі, на новому місці, в іншому місті за тисячі кілометрів від неї. А потім почалися дивацтва

 


Олег нічого їй не обіцяв, а вона нічого не обіцяла йому. Вони ніби дружили, ніби просто «тусувалися», і толком самі не знали, чи були у них стосунки, хоча були разом майже рік. Як тільки він поїхав, вона насамперед видалила його номер. Подумки поставила на ньому хрест, будучи твердо впевненою, що вона йому не потрібна, раз він так покинув її.

Минуло майже два місяці і від нього не було жодного дзвінка або повідомлення. Олена намагалася про нього не згадувати. А потім дізналася, що чекає малюка … І все стало на свої місця: раптово з’явилася чутливість, тяга до незвичних для неї жіночних речей – спідниць, суконь та підборів. Зазвичай в джинсах і кросівках, Олена несподівано сама для себе за ці кілька місяців перетворилася на справжню жінку.

Вона носила дитину Олега. Нікому не сказала поки. Але сама звиклася з цією думкою напрочуд легко, як ніби так і повинно було бути. Її бентежило одне – тепер думки весь час поверталися до Олега, їй кортіло з ним поділитися, але гордість і образа брали верх: адже він їй навіть жодного разу не подзвонив. Вона могла б через спільних друзів дізнатися його контакт, але … «У нього напевно інша вже», – думала вона, змахуючи зрадницькі сльози.

Одного вечора вона переглядала їх спільні фотографії з Олегом: він такий веселий, блакитноокий, рудий, завжди в центрі компанії, ось він її обіймає, ось вони в поході з наметами, ось в ресторані святкують її день народження …. Але ж стільки було спогадів. Їм же було весело, добре, але … все здавалося несерйозним, ніяких розмов про майбутнє. «Йому точно не потрібна ще сім’я».

Їй самій три місяці тому вона була не потрібна, і він напевно це відчував … Олена гладила свій живіт і молилася, щоб все було добре. Вранці вона помітила на вікні голуба. Тихенько підійшла: «Це точно хороший знак», – посміхнулася вона. І стала збиратися на роботу. На наступний день, в суботу, її розбудив якийсь стукіт, вона прокинулася і побачила того ж голуба. Це вже незвично. «Напевно, сусідки підгодовують», – вирішила Олена і повернулася в ліжко.

Коли це сталося втретє, Олена одночасно і зраділа і занепокоїлася. Підійшла ближче до вікна – голуб не відлітав, їй навіть здалося, що він дивився прямо на неї. У неї серце забилося частіше. Вирішила, що незайвим буде сходити до церкви і висипала з кватирки трошки крихт хліба. У храм сходила в цей же день.

 

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩