«Олежику, навіщо тобі дружина? Всі дівки продажні, гулящі. Краще живи з мамою!» – говорила Ірина Борисівна

 

– Подруженьке мої! Сьогодні щасливий день, піднімайте келихи!, – сміючись, сказала худа жінка з високою зачіскою і тонкими губами.

– Прямо заінтригувала! До цього часу зрозуміти не можемо, навіщо ти нас покликала! Свято який, чи що?, – підчепивши виделкою голубець, посміхнулася повненька рудоволоса дама.

– Олежик мій став вільний. Офіційно! Уявляєте, вижила я нарешті цю заразу Катьку, його дружину! Все, тепер мій хлопчик зі мною стане жити!, – урочисто сказала господиня будинку.

Запанувала тиша. Запрошені (а їх було троє) замовкли. Радості на їхніх обличчях не було. Вони тільки здивовано переглядалися. Було видно, що вказану подію зібралися щасливим зовсім не вважають.

– Дівчата, ви що, не раді? – запитала подруг господиня, Ірина Борисівна.

– Ір, ти вибач, звичайно, але чому? У мене он мій Максимка, твоєму ровесник, в 32 роки ще не одружений. Копається, все принцесу шукає. А я йому кажу: «Синку, одружуйся! Я хоч з онуками поняньчити!». Будь невістці рада буду. Тому що коли дорослий син не одружений, це біда.

Те з друзями піде куди, то до ранку з’явиться. А я не сплю, чекаю, місця собі не знаходжу, материнське серце болить. Хоч як би вплутався в якусь історію. А сім’я була б – під наглядом, будинки б сидів. Тому якийсь невдалий ти привід для веселощів вибрала, – знизала плечима рудоволоса Анфіса.

– Так, дивно. Він же тепер з тобою жити буде. Що тут хорошого? – майже в унісон сказали Наталя і Олена.

При цим словах Ірина Борисівна розцвіла.

– Ой, це ж щастя! По-перше, вся зарплата буде у мене. Я у нього картку заберу, він послухає. Ну так, на дрібні витрати буду видавати. По-друге, все, що треба, робити буде. І килими поплеще, і в магазин сходить, і все інше. Все-таки мужик в будинку! – відповіла вона.

– Ірина! Це не мужик! Це син! Ти що говориш щось таке! Йому своїм життям треба жити! І я все дивуюся, як ти його змушувала кожен день до тебе приходити? Він же після роботи втік до тебе і засиджувався майже допізна. Не дивно, що дружина твого Олежки почала обурюватися, – начисто втративши апетит і відсунувши від себе тарілку з голубцями, вимовила Анфіса.

– А я придумала, що я хворію. Навіть спеціально книжки простудіювала, щоб симптоми зображати. Накупила всяких препаратів для достовірності, на столику розставила. Він прийде – а я лежу з рушником на голові та стогнала. Круто так? – похвалилася своєю вигадкою Ірина Борисівна.

Тут в замку повернувся ключ. Увійшов Олег, високий і симпатичний молодий чоловік. Гості цим скористалися і поспішили втекти.

– Мам… Погано мені. Все-таки. Помилка ця, напевно. Я ж люблю Катю. І вона мене теж. Ну і що, що я застав її, коли вона у мене в телефоні шарілась. Сам винен, нічого було листуватися з цієї твоєю Анькою, дочкою твоєї одногрупниці. Може, не треба було так категорично. Якось все неправильно, – розгублено сказав він.

– Неправильно? А до матері вона тобі стала забороняти ходити, це правильно? До рідної! Я тебе народжувала! І що мені тепер, однією помирати? Поки ти зі своєю Катька розважався. Ой, щось погано мені. Допоможи до ліжка дійти, – Ірина Борисівна миттю вжилася в роль.

Треба наголосити ось на чому – перші два чоловіка пані відійшли в інший світ. Серце. Знайомі говорили, що вона їх довела. Ірина Борисівни була жінкою злий, сварливою і норовливої.

Сина Олега тримала міцно в руках. І мала намір робити це все життя. Дівчата, які приходили в будинок, були безжально забраковані. Перша – мало красива. Друга – дура. Третя – нечупара, четверта – з поганої родини.

Осічка сталася на Каті. Олег настільки закохався, що став зустрічатися з дівчиною потайки від матері, передбачаючи фінал при її втручанні.

Йому виповнилося 27 років. І молода людина прийняв для себе рішення – одружитися. Обожнює його Катя пропозицію прийняла із захопленням. Тільки Олег попередив – спочатку вони таємно розпишуться, а вже потім буде традиційне весілля.

На заперечення коханої відповів тим, що у нього мама своєрідна і це єдине правильне рішення. Так і зробили. Олег тихенько забрав паспорт, подали заяви в ЗАГС і розписалися. І вже потім він з посмішкою і з Катею пішов до матері.

Та, побачивши сина з подружкою на порозі, скривилася.

– Мам… А ми це… одружилися. Привітай нас! – і Олег показав руку з кільцем.

Після чого отримав від матері дзвінкий ляпас і потік лайки. Катя, яка пробувала втрутитися, була виштовхали за двері. Сталася жахлива сцена, при якій були присутні всі сусіди. Незважаючи на всі прокльони, Олег зібрав речі і пішов.

Он-то думав, що вони поживуть у них, в чотирикімнатній квартирі. Ще не підшукають собі житло. Вона взагалі-то була батька Олега і той сказав, щоб потім перейшла синові. Але довелося піти. Катіні батьки, які проживають в «двійці», зустріли молодих з розпростертими обіймами. Хоча і пожурили за те, що їм не повідомили.

Ірина Борисівна думала, що син прийде. Але помилилася. Щасливий молодят до матері не поспішав. І та, позлити, про людське око пом’якшала. Покликала його до себе. Вибачилася, що розлютилася. І все потекло як і раніше. Від батьків Каті вони незабаром з’їхали – дівчині дісталася квартира від бабусі.

Ну а далі Ірина Борисівна зробила все, щоб перетворити життя пари в пекло. Вона обожнювала приходити з інспекцією. Наприклад, о сьомій ранку у вихідні. В гості. І лаяла Катю за те, що ліжку не прибрані, будинки бардак.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩