Серце бабусі не витримало того, що вона не могла більше турбуватись про дітей

 

Марія Іванівна виховувала внуків одна. Її двадцятирічна дочка кинула дітей відразу після виписки з пологового будинку. Оля не планувала вона витрачати свої молоді роки на памперси та нічні годування. А те що народяться близнята і зовсім не радувало її.

Бабусі близнюків було вже далеко за 60, але Олю це мало хвилювало. Вона поїхала шукати своє щастя, але мама її не засуджувала.

–  Мабуть, це покарання мені таке за те, що колись в молодості залишила сина в пологовому будинку.

Марія Іванівна сприйняла дану ситуацію як можливість спокутувати свої гріхи. Вона часто молилася за свою доньку та онуків. Її любили всі сусіди та знайомі, тому часто допомагали їй з діточками, особливо молоді матусі. Діти грали разом і разом росли.

Коли дітям було вже по 5 років, Марія Іванівна зрозуміла, що сили її потроху залишають. Що не може вона далі піклуватися про онуків. Вона звернулася в органи опіки, щоб ті їй допомогли прилаштувати хлопчиків в дитячий будинок. Оформлення пройшло дуже швидко, зайняло в середньому тиждень.

У цей час бабуся не раз проводила розмову з внуками про те, що скоро їм потрібно буде переїхати, що стара вона вже і їй не під силу більше дбати про них так, як потрібно. Вона просила їх пробачити її. В цей тиждень вона з внуками перечитала всі казки, які були у них вдома.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩