І ось вже на пенсії, Тимур знайшов собі молоду коханку і кинув мене. Ні засудження дітей, ні мої умовляння його не зупинили. Я відчуваю себе погано. Все життя жити, прощаючи зради і в підсумку залишитися одній. Та ще й до жінки, яка на десять років молодша за мене, пішов. Тепер я відчуваю себе ще й старою

 

Зради Тимура тривали все наше сімейне життя. Ні, він не робив це безсовісним чином. Він завжди ночував дома, був уважним до мене і дуже ретельно приховував свої інтрижки. Але приблизно раз в три-п’ять років на моєму порозі з’являлася чергова заплакана жінка , яка стверджує, що мій Тимур любить тільки її і вимагає відпустити його і не тримати. Я ніколи не розповідала чоловікові про ці візити, а він ніколи не показував, що зібрався до кого-небудь йти.

І ось вже на пенсії, Тимур знайшов собі молоду коханку (на 10 років молодшу за мене) і кинув мене. Ні засудження дітей, ні мої умовляння його не зупинили. Я відчуваю себе погано. Все життя жити, прощаючи зради і в підсумку залишитися одній. Та ще й до жінки, яка на десять років молодша за мене, пішов. Тепер я відчуваю себе ще й старою.

Діти, звичайно, на моєму боці, але мені від цього не легше. Дочка мені радить знайти собі нового чоловіка, підсовує газети з оголошеннями про знайомства, але я і думати про це не можу. Як подумаю, так ще гірше стає. Який нормальний чоловік в такому віці буде вільним? Мабуть, теж який-небудь зрадник безсовісний або ще щось гірше. Від нормальних чоловіків жінки на старості років не йдуть. А якщо і трапиться нормальний, то навіщо йому стара, покинута жінка.

Все більше стверджуюсь в думці, що Тимур жив зі мною тільки заради дітей. Напевно, в мені взагалі нічого привабливого немає, раз він постійно зв’язувався з іншими жінками.

Подруга запрошує приїхати до неї в гості, вона живе в іншому місті, теж хоче мене познайомити зі своїм братом. Каже, що той дуже пристойний сім’янин, але з недавніх пір вдівець і важко переживає втрату дружини. Ми могли б стати розрадою один одному. Але я ніяк не можу зважитися на це знайомство. Ця ситуація остаточно похитнула мою самооцінку і віру в чоловіків. Я не знаю, як повернути довіру до людей і впевненість в собі.

Може хтось стикався з подібною ситуацією, і поділиться своїм досвідом, як пережити розлучення на старості років? Ніби й розумію, що потрібно жити далі, що розлучення – це не кінець світу, але взяти себе в руки не можу. Дуже боляче і сумно. Кому потрібна пенсіонерка з розбитим серцем? Начебто і не відчуваю себе прямо старою бабою, але все ж вік бентежить.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩