10 довгих років я жила, знаючи, що в мого чоловіка-далекобійника в іншому місті є жінка-коханка й дитина. Це було дуже важко, але я терпіла. Я залежала від нього фінансово, а ще хотіла, щоб у донечки був батько… Тепер чоловік прикутий до інвалідного візка, а я живу з ним в одному будинку з іншим мужчиною. Мене засуджують, але мені байдуже

 

Про те, що в іншому місті у мого чоловіка є коханка і дитина, я дізналася випадково. Моя подруга була у справах в тому місті, побачила їх разом, як вони гуляють, туляться один до одного, пестять дитину…

Приїхала і розповіла мені.

Нашій донечці тоді було три рочки.

Я стиснула зуби і терпіла, чоловікові вирішила не показувати, що я про все знаю.

А що мені було робити? Я залежала від нього фінансово, а ще хотіла, щоб у донечки був батько…

Йшли роки. І ось п’ять років тому сталася подія, яка прикувала чоловіка до ліжка – він не справився з кермом…

У лікарні я все йому розповіла, сказала, що мені відомо про його другу родину, спитала, чи варто їм повідомити.

Чоловік попросив подзвонити тій жінці, дав мені її номер.

Вона сказала мені по телефону, що мій чоловік – суда їй людина, що їх спільний син знати його не хоче і спілкуватися з ним не буде.

Ось так мій чоловік, який на все життя став інвалідом, залишився потрібним тільки мені й нашій донці, в якої вже своя родина.

 

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩