Чужі люди допомогли мені вилікувати мого сина, навіть не чекаючи ніякої подяки у відповідь. А близькі родичі відмовилися

 

Я була щасливою жінкою, яка чекала народження дитини. Мене оточували подруги, хороший чоловік, батьки та брат. Мені здавалося, що я ніби за кам’яною стіною і нічого вже не зможе пробити таку оборону.

Вітя народився здоровим і міцним, нас через тиждень вже виписали з лікарні. Все було просто чудово, і я насолоджувалася материнством. Але вже через чотири місяці моє життя перетворилося на пекло. Вітя якось дивно кашляв, і я повезла його в лікарню. Лікарі заметушилися, почали робити аналізи, постійно щось перевіряли.

Що з ним,  це питання я задавала кожен раз при появі будь-якого медичного працівника в моїй палаті. Але лікарі уникали відповіді. Через три дні стало ще гірше і Вітю підключили до апаратів. Лікар сказав, що не може дати ніяких гарантій, потрібно солідна сума на лікування і препарати.

Я тоді страшенно боялася за сина, але не могла подумати, що найстрашніше ще попереду. У мене була така хороша сім’я і ми легко б зібрати всю суму, скинувшись всі разом. Брат здався першим і сказав, що у нього гроші на інші цілі, з Вітею в лікарні посидіти він не може, та й взагалі дуже зайнятий.

А через півтора тижні купив собі новенький джип навіть без кредиту і розстрочки. Я тоді посварилася з ним і більше не спілкувалася, він проміняв життя племінника на машину, та й сума була в десять разів менша за вартість цього автомобіля.

Але мій брат якось різко відреагував і сказав, що я повинна дорослішати і сама вирішувати свої питання. Цитую: «Треба було вчитися, а не народжувати. Тоді б і працювала, і заробляла нормально ». Я так плакала після його слів, як взагалі можна було сказати таке, знаючи, що моя дитина в такому стані ?! Ми з братом до цих пір не спілкуємося, хоча після того випадку сім років минуло.

Коли я приїхала до мами і розповіла їй, вона навіть мене не втішила, а раптом запитала: «Ти ж до нас не за грошима приїхала? У нас грошей немає! ». Я їй відповіла, адже у батька своя адвокатська контора, а у мами прибутковий магазин в інтернеті. Але вона так здивовано підняла брови, що я взагалі перестала впізнавати і ній свою рідну людину. Вона сказала, що мій брат мав рацію і взагалі треба було вчитися.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩