— Ти чого доню? – волала Катерина Семенівна. – Таких чоловіків днем з вогнем не знайдеш, а ти розлучатись надумала. І причина, яка? Сміх та й годі. А Маша ковтаючи сльози дивилась на матір і стояла на своєму. «Завтра несу заяву. Те що він зі мною щодня робить не гідне чоловіка»

 

— Ти чого доню? – волала Катерина Семенівна. – Таких чоловіків днем з вогнем не знайдеш, а ти розлучатись надумала. І причина, яка? Сміх та й годі. А Маша ковтаючи сльози дивилась на матір і стояла на своєму. «Завтра несу заяву. Те що він зі мною щодня робить не гідне чоловіка».

Маша зі звичайної родини. Батько інженер на заводі, мама – домогосподарка. Ніколи вони не бідували, але й в розкошах не жили. Маша єдина і улюблена донечка – лялечка. І ось цього її вчинку аж ніяк ніхто не розумів.

З Стасом Маша познайомилась випадково на дні народження у тата. Святкували ювілей у ресторані. Гостей було багато, і тости звучали один за одним. Замісник директора заводу на якому працює тато, схоже жодного не пропустив. Уже через дві години тихо – мирно спав обличчям в своїй тарілці. Забирати його приїхав син. Поглянув Стас на доньку ювіляра і пропав. Уже наступного дня приніс величезний букет квітів і запросив на побачення.

Батьки тільки раді були такому союзу. Стас був не лише гарним, але розумним і дуже добрим. Машу свою на руках носив, в усьому їй догоджав. Тож коли попросив руки і закохана Маша і щасливі батьки одразу погодились.

Жити молоді переїхали окремо в подаровану Стасовими батьками трикімнатну квартиру. Зробили гарний ремонт купили машину, з’їздили на відпочинок. А тут ось! Маша з речами і зі сльозами на очах повернулась в батьківський дім.

Спочатку відмовлялась будь – що пояснювати. Але мама, на те й мама, таки випитала. А тепер почувши усе і від душі насміявшись почала вмовляти доньку аби та передумала і повернулась до чоловіка. Але чим далі, тим більше розуміла – тут нема чого сміятись.

— Ти чого доню? – волала Катерина Семенівна. – Таких чоловіків днем з вогнем не знайдеш, а ти розлучатись надумала. І причина, яка? Сміх та й годі.

А Маша ковтаючи сльози дивилась на матір і стояла на своєму.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩