– Ти знала, що у нього є діти – значить, зобов’язана їх прийняти! Кинула чоловіка у важкий момент! Ти не мала права так вчинити! – ледь не плаче свекруха

 

– … Загалом, я зібрала речі свої і сина, перевезла поки до батьків! – розповідає тридцятирічна Майя. – Через два тижні звільниться моя квартира, з’їдуть орендарі, переїдемо туди… Чоловік вважає мене зрадником! Кричить, що не зможе сам виховувати дочок, що потрібна жінка, уявляєш? Хоча ми з ним домовлялися ще до весілля: та його сім’я – тільки його справа!

… Три роки тому батьки дуже відмовляли Майю від шлюбу з Кирилом.

– Розведений мужик з двома маленькими дітьми? Ти з глузду з’їхала! Навіщо тобі це треба? – голосила мама. – Він буде жити в тій родині, або, ще того не краще, притягне дітей до тебе. Десь на горизонті весь час буде маячити його колишня дружина – теж не чужа людина. І це я не говорю про аліменти!

Чесно кажучи, Майя перед цим і сама довго сумнівалася, а чи варто розвивати ці відносини.

Вона – молода, симпатична, успішна, товариська, з купою захоплень і друзів. І чоловіки за нею доглядали куди покруче Кирила.

Але любов, мабуть, дійсно зла. До того ж Кирило був наполегливий, домагався прихильності Майї вельми активно, клявся, що його перша сім’я і діти – тільки його справа. В результаті відбулося весілля.

І спочатку жили дійсно добре, душа в душу. Кирило був турботливим і уважним, носив молоду дружину на руках. Років через півтора після весілля у Майї і Кирила народився син, і молодий батько і тут проявив себе з найкращого боку. І купав, і гуляв з коляскою, і вставав до дитини вночі…

Всі проблеми з першою сім’єю і дітьми від того шлюбу Кирило дійсно вирішував сам: платив аліменти, вітав дочок зі святами, їздив в садок на ранки і в музичну школу на концерти, не розповідаючи в усі ці справи нову дружину.

А два тижні тому все встало з ніг на голову.

Колишня дружина Кирила серйозно захворіла, і дітей потрібно забирати – поки на півроку точно, а там хто знає, як піде. Ситуація складається так, що, крім Кирила, забирати дівчат нікому. Бабусі з обох сторін з різних причин допомогти нічим не можуть.

Старшій дочці Кирила недавно виповнилося дванадцять, молодшій – сім з половиною, у вересні повинна піти в перший клас. Само собою зрозуміло, першокласницю доведеться всюди водити за руку, забирати зі школи, сидіти з уроками, годувати і розважати.

 

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩