Всі, хто нас знає, впевнені, що ми щасливі, що шлюб наш вдалий. Та й сама Галина любить перед подружками кинути фразу про нашу цілковиту сімейну ідилію. А я все більше розумію, що це вже звичка. Почуття пройшли. А тут познайомився з Аллою. Сам не розумію, як вийшло

 

Рішення піти з сім’ї приймав болісно. Ночами не спав. Складно було сказати самому собі, що це все. Кінець! Адже побудував я сімейне вогнище п’ятнадцять років тому. І це не мало…

Одружився, як кажуть, по любові. І закохався з першого погляду. Синові 13 років, дуже схожий на мене і я шалено його люблю. Але в моєму житті несподівано з’явилася інша жінка. Ну як сказати, несподівано? Швидше, я був готовий до її появи.

Ми з Галиною якось втратили інтерес один до одного, який раніше був до неможливості бурхливим. Я біг з роботи, щоб обійняти її, розцілувати і так далі. Галинка вічно мені сюрпризи робила: то романтична вечеря без жодного приводу, то сорочку нову купить, то записку цікаву на холодильник наклеїть.

Не знаю, куди все пішло? Я навіть не помітив, як і чому. Сьогодні ми просто живемо в одній квартирі, виконуємо свої обов’язки по дому, сина виховуємо. І зрідка ще дещо не забуваємо робити. Кожен день схожий на попередній, без сплесків емоцій і сюрпризів. Прийшли з роботи, поїли, посиділи за комп’ютером і спати. Дружина багато часу пропадає у подруги, а я ловлю себе на думці, що мені все одно, вдома вона чи ні.

Тим часом всі, хто нас знає, впевнені, що ми щасливі, що шлюб наш вдалий. Та й сама Галина любить перед подружками кинути фразу про нашу цілковиту сімейну ідилію. А я все більше розумію, що це вже звичка. Почуття пройшли.

А тут познайомився з Аллою. Сам не розумію, як вийшло. З роботи повертався, а вона на зупинці автобусній стояла. Я повз проїхати не міг, тому що помітив, що вона якось нервувала. Я зупинив автомобіль. Вона давай благати підкинути її терміново до лікарні. Маму, каже, з серцевим нападом відвезли на швидкій. Я погодився її почекати. Не знаю навіть чому. Були в ній чарівність і легкість така. А очі особливі, чарівні. Алла дуже зраділа, що я її почекав.

Так і закрутився роман. Алла виявилася не заміжня. Вчителька англійської мови. І я, здається, знову закохався. Читаєте і засуджуєте, напевно? але хіба таке не буває? Дивлюся ось на своїх колег. Знаю їх більше 15 років. І бачу, що живуть вони дуже нудно. Робота і робота, а влітку дача. На море разом жодного разу не з’їздили. Зате він на дайвінг з друзями літає в жаркі країни. А вона хіба що до Фінляндії на шопінг. Надали один іншому повну свободу і не заморочуються. За настроєм їх бачу, чи просто звикли ось так одноманітно жити.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩