У ЗАЛІ ЗАСІДАНЬ СИДІВ ЧОЛОВІК З ІНТЕЛІГЕНТНОЮ ДРУЖИНОЮ І СТАРЕНЬКА ЖІНОЧКА У ВИЦВІЛІЙ ХУСТЦІ. УСІХ ТРЬОХ ОБ’ЄДНУВАЛО ОДНЕ ПРІЗВИЩЕ – ФЕДОРЕНКО. – ЗВІСНО, ТАК БУДЕ МЕНШЕ ВСІМ КЛОПОТІВ, Я ЗГОДНА. ТА Й СВЕКРУХУ БУДУ МЕНШЕ БАЧИТИ. ВОНА ЯКАСЬ НЕСУЧАСНА, НЕОХАЙНА: В КІНЦІ СYДУ СИН РEВІВ, ЯК ПOPAНEНИЙ ЗВІР, ЦІЛУЮЧИ МАТЕРІ РУКУ

 

Про вицвілу хустку

У залі засідань людей було зовсім мало. Увагу привертав кремезний чорнявий чоловік років сорока, який щось голосно пояснював своїй супутниці-блондинці, вбраній у все яскраве. Яскравими були навіть її манікюр та пишна зачіска. Поруч тихенько й непомітно сиділа старша жіночка у вицвілій хустині. Усіх трьох об’єднувало одне прізвище – Федоренко. Трохи пізніше довідалась, що позивачка – жіночка у вицвілій хустині – мати, а відповідачі – син і його дружина. Почалося слухання їхньої справи. Джерело

Старенька, спираючись на палицю, ледь підвелася, втерла кінчиком хустини сльозу й почала свою сповідь:

– Я на утриманні. Стара вже, хворію часто. Коли син буває вдома, то іноді й підкине копійчину, харчів завезе чи ліків… А так – у відрядженнях… Власне, він сам може сказати…

Голос чоловіка прорізав тишу:

– Все почалося після мого одруження. Моя кохана дружина з інтелігентної сім’ї, а мати моя – проста жінка. Жити разом не змогли. Я часто буваю у відрядженнях, а дружині хіба до неї, своїх справ вистачає. От і зібралися, аби вирішити і встановити належний відсоток для матері, щоб вона завжди і своєчасно отримувала допомогу, без нарікань.

 

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩