БАБУСЯ, ЯКА НА ПЕРЕXРЕСТІ ПРОДАВАЛА СТАРЕ ЛАXМІТТЯ, ПОДАРУВАЛА МЕНІ РІЧ, ЯКА НАЗАВЖДИ ЗМІНИЛА МЕНЕ. ІСТОРІЯ, ЯКА ВРАЖАЄ

 

Бабуся, яка на перехресті продавала старе лаxміття, подарувала мені річ, яка назавжди змінила мене. Історія, яка вражає. Я, як завжди, кудись біг, бо таке у мене зараз життя. Бігаю туди-сюди, нічого і нікого не помічаючи.

Старенька бабуся в поїдженій міллю шубі сиділа на перехресті двох вулиць на дерев’яному ящику і дбайливо струшувала зморшкуватою рукою сніг з товару. Джерело

Це місце славилося тим, що з ранку до вечора купа торговок намагалася тут впаpити своє добро.

Я завжди дивувався тому, як вони в дощ і сніг, в холод і спеку товчуться тут в очікуванні клієнтів.

І мені завжди здавалося, що у них ніхто нічого не бере. Ну я б точно не взяв.

На вулиці починало темніти, тому нікого, крім бабусі, тут не залишилося.

Я хотів пройти повз, але, порівнявшись з нею, зменшив крок.

Мене раптом зацікавило, чим вона там торгує.

Я підійшов ближче і став розглядати ганчір’я, яке було розкладено на шматку поліетилену.

Чого тут тільки не було. Починаючи від акуратно латаних халатів, закінчуючи вовняними рукавицями.

І, як мені здалося, теж не першої свіжості.

Бабулька, мабуть, вирішивши, що я її останній клієнт, тут же підбадьорилася.

Голосно відкашлявшись, вона замерзлими губами промовила:

– Любий! Візьми парочку шкарпеток дружині. Вовняні, теплі. Я тобі дві пари за ціною одних віддам.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩