УЯВІТЬ: ЖАЛІСЛИВА ОКСАНА ПОКЛИКАЛА КОЛИШНЮ НЕВІСТКУ З НОВИМ ЧОЛОВІКОМ ПЕРЕЗИМУВАТИ ДО СЕБЕ В ТЕПЛУ ХАТУ. І ПАВЛО НЕ ЗАПЕРЕЧУВАВ. СЕЛО ЗНОВУ ЗАГУЛО! ДЕХТО ВВАЖАВ, ЩО ПРАВИЛЬНО ОКСАНА ВЧИНИЛА, БО ДОБРО ЗАВЖДИ ПОВЕРТАЄТЬСЯ, І ХТОЗНА, МОЖЕ, ЩЕ Й КОЛИСЬ НАТАЛЯ СВЕКРУХУ ДОГЛЯДАТИМЕ. ІНШІ ДОВОДИЛИ, ЩО НЕ ЗАСЛУГОВУЄ ЖІНКА, ЯКА СІМ’Ю ЗРУЙНУВАЛА, ТАКОГО СТАВЛЕННЯ

 

Скільки живу, стільки дивуюся, чого тільки між людьми не буває. А ще переконуюся: не можна сприймати світ, зокрема й людські стосунки, дуже категорично, мовляв, це чорне, а це біле. У житті стільки відтінків намішано… Як приклад розповім історію, що трапилася в моєму селі.

Ця родина приїхала до нас більше десяти років тому. Було їх четверо: Оксана хазяйнувала вдома, її син Павло із невісткою Наталею їздили в місто на роботу, онучок ходив у школу. Сім’я хороша, роботяща, привітна, тож переселенці досить швидко прижилися на новому місці.

Роки летіли, як вітер. Ось уже онук отримав атестат, поїхав здобувати освіту до міста, там залишився працювати. Ще коли хлопець навчався у школі, до нього часто заходив сусід Микола. Хоч він був старший на кілька років, але поєднували приятелів спільні захоплення. Як і годиться, гостя завжди пригощали, бувало, що й на ніч залишався. З часом стали люди помічати: онук уже давно не живе з батьками, а Микола все чи не щодня приходить до них у хату. З’явилися здогадки, що закохався він в Наталю — матір свого колишнього товариша. Ще ці балачки «обертів» не набрали, аж тут, наче грім серед ясного неба, новина: Наталя розлучається із Павлом! А далі — більше: через певний час вона зареєструвала шлюб із Миколою.

Село гуло, жіночки осудливих слів на адресу Наталі не шкодували. Не знаю, що насправді коїлося в душі в Оксани, але від неї ніхто образливих слів про колишню невістку не чув. Лише іноді вже занадто емоційним співрозмовникам казала: «Чого мені її проклинати? Вона Павла не обманювала, подвійного життя не вела. Одразу сказала, що полюбила іншого, просила пробачити. За це я її поважаю, а життя є життя. Може, й мій син не без гріха, раз так легко її відпустив. Я ж усього не відаю…».

З часом пересуди стихли, за щоденними клопотами люди про цю подію почали забувати, кожен жив своїм життям. Аж тут нова звістка: Наталя серйозно занедужала, була на обстеженні, повернулась дуже слабка, нічого по господарству робити не може. А Миколі ніяк доглядати, бо треба гроші на життя заробляти.

Подружжя на той час винаймало стару хатинку, відкриту всім вітрам, без вигод, навіть примітивної груби в ній не було. А надворі — зима, мороз. Уявіть: жаліслива Оксана покликала колишню невістку з новим чоловіком… перезимувати до себе в теплу хату. І Павло не заперечував. Село знову загуло! Дехто вважав, що правильно Оксана вчинила, бо добро завжди повертається, і хтозна, може, ще й колись Наталя свекруху доглядатиме. Інші доводили, що не заслуговує жінка, яка сім’ю зруйнувала, такого ставлення.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩