Все почалося з того моменту, коли в будинку ще не дали опалення, а в квартирі було холодно. Син запитав – чи немає у мене теплої нічної сорочки для його дружини, вона, мовляв, мерзне. Я терпіти не можу давати свої речі, тим більше такі, але пошкодувала дівчинку, дала одну свою теплу сорочку і сказала синові, щоб завтра ж купив своїй дружині нову. Він не купив, і моя сорочка залишилася у невістки. Мені цієї речі зовсім не шкода, але все ж це був перший дзвіночок до того, що чекало мене попереду

 

Я завжди хотіла мати дочку, але мала єдиного сина. То ж все життя тішила себе думкою, що син колись приведе мені невісткою, яка і стане для мене донькою. Уявляючи себе в ролі майбутньої свекрухи, я теоретично думала, що стану для невістки доброю мамою або навіть подружкою. Це навіть тоді, коли у сина ще й дівчини не було!

Тепер мій син одружився, привів додому дружину і я не знаю, що мені робити, відчуваю, що довго так не витримаю.

Спочатку, як тільки син привів мою майбутню невістку до нас додому, я якось відразу старалася їй сподобатися, хотіла, щоб ми подружилися. Оленка, моя невістка, з не дуже благополучної сім’ї, в родині було троє дітей, на яких батьки практично не звертали уваги – діти росли самі по собі.

Моя невістка – молодша в сім’ї, ледве закінчила школу і відразу пішла працювати, щоб себе прогодувати. То ж, практично, нічого доброго в житті вона ще не бачила.

Спочатку мені дівчинку було шкода: худенька, нескладна, розгублена. Син у мене добрий, мабуть тому і закохався в Оленку. Весілля як такого не було: ми з батьком нашого сина (з яким ми в розлученні) зібрали їм грошей на дві путівки на море, тому вдома посиділи, а потім вони поїхали в свій медовий місяць.

Це було у вересні того року – якраз оксамитовий сезон, а невістка і моря ніколи не бачила. Приїхала щаслива, почала мамою мене називати. Приємно було! Жити молодим було ніде, та й я одна, тому ми вирішили жити разом.

Все почалося з того моменту, коли в будинку ще не дали опалення, а в квартирі було холодно. Син запитав – чи немає у мене теплої нічної сорочки для його дружини, вона, мовляв, мерзне. Я терпіти не можу давати свої речі, тим більше такі, але пошкодувала дівчинку, дала одну свою теплу сорочку і сказала синові, щоб завтра ж купив своїй дружині нову. Він не купив, і моя сорочка залишилася у невістки.

Мені цієї речі зовсім не шкода, але все ж це був перший дзвіночок щодо неприємностей, які чекали мене попереду.

Потім пішов в хід мій шикарний махровий халат. Він завжди висить у ванній, і коли я ввечері приходжу з роботи додому, то відразу ж його переодягаю.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩