У свої 40 років я вже більше 6 років, як залишилася без чоловіка. Його не стало. Одна виховую двох доньок. Я обіцяла собі і його мамі, що завжди буду пам’ятати її сина і більше ніколи не вийду заміж. Все змінила остання новорічна ніч. Увечері 31 грудня я бігала по магазинах, докуповуючи залишки продуктів, які ще не встигли розкупили. Забігла в відділ косметики, прикупивши подаруночки моїм принцесам. Приїхавши додому, побачила накритий стіл, в будинку було чисто. Пахло мандаринами і хвоєю

 

У свої 40 років я вже більше 6 років, як залишилася без чоловіка. Його не стало. Я мама двох доньок. У мене є улюблена робота, я працюю вчителем початкових класів. Після роботи підробляю репетиторством, а вночі копірайтером в інтернеті. При всій своїй завантаженості я дуже втомилася від самотності.

З чоловіком ми прожили разом щасливі 15 років. Ми щиро кохали один одного. Але, на жаль, його не стало дуже рано, і я залишилася одна. Я обіцяла собі і його мамі, що завжди буду пам’ятати її сина і більше ніколи не вийду заміж.

Моє життя в один момент розділилася на «до» і «після».

Але моя печаль змінилася турботою про наших дітей і нескінченними пошуками додаткового заробітку. Вночі я сумувала, щоб діти не бачили, а вранці, підфарбувавши очі, готувала сніданок, і намагалася побільше усміхатися, радіти, спілкуватися з ними, щоб дівчата не помітили і не зрозуміли, як мені нелегко. І бігла на роботу. Дім, робота, дім, робота.

Минуло п’ять років. Доньки наші підросли. Всі знайомі в один голос говорили мені про те, що жінка не повинна бути самотньою. Що скоро діти «розлетяться» з домашнього затишного гніздечка, а я залишуся зовсім одна. Якщо бути чесною з собою, я відчувала, що туга за чоловіком пішла, і душа бажала нових почуттів, емоцій і відчуттів.

Все змінила остання новорічна ніч. Увечері 31 грудня я бігала по магазинах, докуповуючи залишки продуктів, які ще не встигли розкупили. Забігла в відділ косметики, прикупивши подаруночки моїм принцесам. Приїхавши додому, побачила накритий стіл, в будинку було чисто. Пахло мандаринами і хвоєю. Невелика ялинка з розпродажу сяяла в кутку. Дочки стояли в кухні і щось обговорювали. Помітивши мене, вони замовкли. Пізніше дівчата розповіли мені, що хочуть піти святкувати Новий рік зі своїми однокласниками. Я відпустила їх. Вони стрибали від щастя, були дуже радісними і не могли надякуватися мені.

Вперше під бій годинника я сиділа одна в порожній квартирі. Я зрозуміла, що мої діти виросли, скоро у них будуть свої сім’ї. А я залишуся зовсім одна.

Свята закінчилися, настали будні. Запізнюючись на роботу, я викликала таксі. Машина приїхала, я відкрила двері і швидко сіла на переднє сидіння.

 

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩