СВЯЩЕНИК РОЗПОВІВ ВPAЖАЮЧУ ПРАВДУ ПРО ЧЕРВОНУ НИТКУ НА ЗАП’ЯСТІ

 

Багато вiдомих людей носять червону нитку на зап’ястку руки. Цей талiсман начебто захищає людину вiд злого ока, не впускає “в ауру негативну енергiю”.

передає  intermarium.news

Так, дійсно. На превеликий жаль та навіть жaх, сьогодні чимало людей, які регулярно відвідують християнські храми, поза ним практикують відверто язичницькі та демонічні релігійні обряди. Одним таким, серед багатьох інших, є звичай носити на зап’ястку червону нитку, зав’язану особливим способом.

Насправді, це не порожня забавка, не варта уваги, а давня традиція прибічників каббали – релігії таємних юдейських знань, а також вірувань деяких індусів. За повір’ями, цей «амулет» має властивості охороняти людину від злої негативної енергії, чи, як кажуть у нас – “від вроків”. Тому не дивно, що не тільки одні старші люди піддаються цьому жаxливому забобону, але й частенько зав’язують її навіть своїм дітям та родичам, бажаючи оберегти від якогось «злого ока».

У ставленні Церкви до такого явища варто виділити декілька принципових моментів.

По-перше, жоден бiсівський ритуал чи обряд нікому та ніколи користі не приніс. Всі вони є згубними для душі та тiла, оскільки джерелом енергії, яку закликає та стяжає людина під час цього, є бiси та головний ворог людського роду, який і стоїть за всім цим – сам диявол. Часто несвідомо та, очевидно, навіть не бажаючи цього, людина приймає сатaнинські обряди, а виконуючи укладає певний духовний договір із диявoлом. З того часу вона перебуває з ним в особливих стосунках. Хочеться наголосити, що тут вже немає значення, як тлумачить такий обряд сама людина, та що вона про нього думає. Має значення лиш те, що вона коли звернулася до бiсівських сил, як до своїх помічників і союзників у житті, то цим свідомо відмовилася від благодаті Божої й віри в промисл Господній.

Другу проблему, що пов’язана з різноманітними забобонами, я б назвав типовим наслідком по-дитячому язичницької ментальності. Зверніть увагу, що мислячи в категоріях поганського світогляду, ми постійно відчуваємо себе в оточенні різних небезпек. Увесь світ стає ворожим для нас : дзеркала, чорні коти, люди з поганими поглядами, порожні відра! Все, що нас оточує може виступати проти нас! Таким чином, людина не тільки постійно виправдовується у власних помилках, але й дуже часто змушена шукати конкретні речі чи конкретних людей, які «насправді» винні в тому, що в неї все не так, як вона собі планувала. Шукати винних – це хибний шлях, як з духовного, так суто з прагматичного, світського погляду. Всім відомо, що коли в тебе надто багато ворогів, справа, очевидно, не так у них, як у тобі.

Третя проблема, здається, найважливіша. Людина, яка вступає в духовний зв’язок із злими силами, позбавляє себе найціннішого, що взагалі вона може мати – Божої благодаті. Оскільки Господь Бог може все, крім насильницької дії на людину, то в момент, коли людина віддає перевагу злу, Господь від неї відходить. Отже, тут починається в справжня проблема, гірша ніж усі попередні.
Звісно, забобони можуть принципово відрізнятися між собою за своєю природою, і, очевидно, не варто підходити до них із одним мірилом. Одні є безперечним спадком язичницької, явно сaтанинської епохи, а їх дотримання є справжнім релігійним актом. Інші з’явилися в наслідок елементарної людської неграмотності, яка з віком не зникла, а лише здобула особливий містичний ореол. Ще інші є не стільки релігійними, скільки психологічними факторами захисту людини або тим, що психологія називає переносом. В іншому випадку має місце так званий «ефект Плацебо» або ж самонавіювання. Ще інші, як у випадку зі згаданою вже червоною ниткою, носячи її на руці, намагаються в цьому наслідувати свої кумирів, наприклад Мадонну, Бейонс чи Брітні Спірс. Вони, як відомо, є відвертими прибічниками Каббали, і тому червона нитка для них це не прикраса, а суто релігійний символ.

Отже, християнам у будь-якому випадку слід бути особливо обережними з речами, глибинну природу яких ми до кінця не розуміємо. Стараймося не допускати жодної нагоди привнести в своє життя елементи язичницького культу, оскільки вони несуть в собі ідею поклоніння не правдивому Богу, а бісам.

Що робити людям, якi не знаючи про такий ритуал, носили червону нитку на зап’ястi?

Людина, яка займалася чаклуванням, використовувала окyльтні предмети та брала участь у ворожбі чи інших ритуалах, повинна обов’язково фізично знищити всі предмети окyльтних практик, включно з літературою по окультизму. Далі раджу їй запросити священика, щоб той освятив будинок молитвою та окропив свяченою водою. Що ж стосується самого учасника такого дійства, то ця людина обов’язково повинна розповісти про цей свій гріх священику під час Сповіді, та після належної епітимії (покути), приступити до Святих Таїнств Тiла та Кpові Христових з твердим наміром більше такого не повторювати.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩