Сашко поїхав на Донбас, а я залишилися чекати…Через півроку Сашко написав: зустрів тут іншу дівчину, покохав, буду з нею, вибач… Мені дуже важко було, бо кохала понад усе. Але з часом якось змирилася. З новими стосунками тільки не клеїлося, не могла на інших чоловіків дивитися. І от через півтора року бачу свого Сашка у метро… на одній нозі… з гітарою і простягнутою рукою… Підійшла

 

Підійшла.

– То он вона, яка твоя дівчина, – кажу. – Їй тепер граєш… А раніше для мене грав і співав…

Сашко здивовано підвів на мене погляд і тут же знову опустив очі…

***

Ми обоє з райцентру під Києвом. Разом у дитсадок ходили, за однією партою потім сиділи. Перші і єдині у всьому одне для одного… Чекали, поки довчимося, роботу підшукаємо, на весілля самі назбираємо, бо ми не з заможних родин.

А тут – Донбас Сашка покликав. Для чоловіка Батьківщина – святе, захистити її – значить захистити свою родину, діток майбутніх…

Я залишилася чекати.

Через півроку Сашко написав: зустрів тут іншу дівчину, покохав, буду з нею, вибач…

Мені дуже важко було, бо кохала понад усе. Не уявляла себе без нього. Але з часом якось змирилася. З новими стосунками тільки не клеїлося, не могла на інших чоловіків дивитися.

І ось поїхала по роботі в черговий раз до Києва. Іду по переходу метро і бачу… свого Сашка з гітарою, на якій він лише мені раніше грав, підспівуючи…

***
– Не хотів я тобі життя псувати, розумієш? Ти он яка гарна, в тебе все попереду, навіщо тобі каліка?

Я плакала, обводила пальцем найдорожчі в світі риси його обличчя…

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩