СУМНІВІВ НЕ БУЛО. ДВІ СМУЖКИ. ТРЕБА РОЗПОВІСТИ ДІМІ. ХЛОПЕЦЬ БУВ ВІДВЕРТО НЕ В ЗАХВАТІ. НАВІТЬ БІЛЬШЕ, ВІН ПОЧАВ ЗВИНУВАЧУВАТИ АЛЮ В ТОМУ, ЩО ВОНА СПЕЦІАЛЬНО ПІДЛАШТУВАЛА ВСЕ. А ЗАКІНЧИВ ТИМ, ЩО ВЗАГАЛІ СУМНІВАЄТЬСЯ, ЧИ ЦЯ ДИТИНА ЙОГО. ДІВЧИНА СЛУХАЛА, КОВТАЮЧИ СЛЬ0ЗИ, І НЕ ВПІЗНАВАЛА КОХАНУ ЛЮДИНУ. ВОНА ПРОСТО МОВЧКИ РОЗВЕРНУЛАСЯ І ПІШЛА ГЕТЬ

 

Діма і Аліна познайомилися в інституті. Молоді люди відразу сподобалися один одному. Роман між ними спалахнув з тієї неймовірною силою, якою тільки може бути «справжня і єдина» любов в 19 років. Найчастіше вони втікали з пар, щоб провести разом час. Так минуло кілька місяців.

А потім сталося те, що мабуть і повинно було статися. Аля запідозрила недобре, коли вранці у неї почалися періодичні нездужання. Дівчина побоялася йти до спеціаліста і звернулася до більш досвідченої подружки, яка пояснила їй, що з нею таке, порадила зробити тест. Ще не вірячи, Аля зробила все, як належало за інструкцією. Сумнівів не було. Дві смужки. Треба розповісти Дімі.

Хлопець був відверто не в захваті. Навіть більше, він почав звинувачувати Алю в тому, що вона спеціально підлаштувала все. А закінчив тим, що взагалі сумнівається, чи ця дитина його. Дівчина слухала, ковтаючи сльози, і не впізнавала кохану людину. Вона просто мовчки розвернулася і пішла геть. З того дня вони з Дімою взагалі не спілкувалися.

Пройшло багато років. Дмитро вже й не згадував свою «помилку молодості». Та й скільки їх було потім, таких «помилок» – не порахувати і імен не згадати. Чоловікові було вже під сорок, але він так і не одружився, все якось так склалося. Одного разу проходячи по вулиці, за спиною Дмитро почув сміх. Такий задерикуватий, заливистий, немов сміялася молода дівчина. Сміх чомусь здався до болю знайомим.

Чоловік обернувся і обімлів. А він пізнав його відразу. Роки, звичайно змінили Алю, але виглядала вона просто приголомшливо. Жінка йшла під руку з чоловіком середніх років і розмовляла з молодим хлопцем, що йшов поруч з ними. «Ну біжи, сонечко не запізнися!» – сказала Аля таким знайомим голосом. «Гаразд-гаразд, – розсміявся юнак, – ну все, мамо, тату, поки, до вечора!»

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩