– Так він їй зовсім не рівня! Через рік розлучаться! – говорили всі навколо, але…

 

Моя двоюрідна сестра Ліда за «принцами” не ганялася ніколи. Взагалі вона ще зі старшої школи була стурбована кар’єрою і про заміжжя навіть не думала. Саме тому й очікувань стосовно майбутнього чоловіка  у неї ніколи не було і серйозних стосунків вона намагалась уникати, адже на першому місці у неї була робота.

«Планку» очікувань їй нав’язували всі родичі та знайомі:  «Красуня і розумниця, від чоловіків відбою не буде!»; «Такій хто попало не потрібен! Не той рівень! » І все в такому дусі.

Зі своїм майбутнім чоловіком Ліда познайомилася в таксі. Викликала машину в аеропорт. Водій виявився дуже приємним і симпатичним хлопцем. Розважив її розмовою, але не був нав’язливий. Не слухав блатняк по радіо, не курив в машині, не ганяв як знавіснілий. В цілому залишив приємне враження. Через пару тижнів їй знову треба було таксі і, як це не дивно, на її замовлення приїхала та ж сама машина з тим же водієм. Може доля?

Він їй залишив свій номер телефону на випадок, якщо їй знову потрібно кудись їхати. Вона кілька разів скористалася його послугами, ну і якось само собою у них закрутилися відносини, які через півтора року привели до весілля.

Ліду не бентежило те, що чоловік у неї простий таксист, зате більшість знайомих і рідних неабияк здивувалися її вибору.

– Так він їй зовсім не рівня! Через рік розлучаться! – запевняли всі навколо.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩