Через три роки після розлучення я зустріла Андрія. Він був трохи старший за мене. Свої діти у нього були вже дорослі, жили самостійно, тому моїх він прийняв без проблем. А рідний чоловік не підтримав мене в складній ситуації і кинув з трьома дітьми на руках

 

У нас в родині все було добре, я прожила з чоловіком дванадцять щасливих років, вірила йому, а він не підтримав мене в складній ситуації і кинув з трьома дітьми на руках. Бог йому суддя.

Нашій донечці, Оленці, було одинадцять. Вона росла спокійною і слухняною дівчинкою. А ось у моєї молодшої сестри сімейне життя склалося не так гладко. Оксана вийшла заміж за вдівця, який виховував один двох дітей: хлопчика і дівчинку. Сестра взяла дітей, ставилася до них, як до рідних. Але, через безглузду випадковість, її чоловіка не стало через три роки шлюбу. За матеріалами.

Більше родичів у дітей чоловіка не було, тому Оксана оформила опіку на себе і почала ростити нерідних сина і дочку. Люди навколо не розуміли сестру, вважали, що даремно вона відмовилася від особистого життя на користь чужих дітей. Я ж, навпаки, завжди сестру підтримувала і допомагала по можливості.

Сестра захворіла, коли її прийомним дітям було сім і дев’ять років. Вона довго лежала в лікарні. Дітей ми з чоловіком забрали до себе на час. Руслан був не дуже задоволений цим, але терпів, сподіваючись, що Оксана скоро видужає і наше життя повернеться в нормальне русло.

Але цього не сталося і в один день сестри не стало. Гіркота такої втрати затьмарили слова Руслана, сказані ненароком:

– Коли вже ти її дітей в дитбудинок відправиш? Я якось навіть і не замислювалася ще над долею цих хлопців, а чоловік уже все вирішив, причому ось так однозначно і відразу.

Довелося мені взяти себе в руки і розібратися зі своїми почуттями та емоціями.

– Руслан, я не хочу віддавати їх в дитбудинок, як вони там будуть, вони ж домашні, пропадуть… Давай опіку оформимо?

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩