– Невістка сказала, що няня їм більше не потрібна і звільнила мене

 

Марії Іванівні сімдесят, років десять тому вона стала пенсіонеркою – приблизно тоді ж, коли у неї народився внук Максим. Втім, дві ці події спочатку були ніяк не пов’язані.

Сидіти з внуком Марія Іванівна не планувала, цілком поділяючи точку зору більшості сучасних бабусь: ми своїх дітей виростили самі, тепер нехай вони самі виховують своїх. Планів у новоявленої пенсіонерки було надто багато: дивитися кіно, займатися здоров’ям, довести до ладу свою колекцію рослин, а ще гуляти та медитувати. І все  було б просто здорово, якби не фінансове питання. Жити на пенсію Марії Іванівні виявилося важко …

– Ну, до сина звернися, нехай допоможе! – порадила їй подруга.

– У сина іпотека і дружина в декреті! – зітхнула Марія Іванівна. – Зайвих грошей у них немає зовсім …

– Так нехай невістка йде працювати, а ти з внуком сиди, як няня, – порадила подруга.

– За гроші?

–  Ну а що, няню вони все одно будуть рано чи пізно брати няню, так краще платити тобі будуть, правда ж? Гроші в сім’ї залишаться, ха-ха-ха! І дитині так краще, все-таки не з чужою людиною буде, і матері спокійніше його залишати, і тобі надбавка до пенсії. Всім добре!

Думка подруги спочатку здалася дивною, але по зрілому міркуванню Марія Іванівна знайшла її цікавою. Порадилася з сином і дружиною, і в підсумку так і зробили.

Невістка Лариса вийшла на роботу, спочатку віддаючи свекрусі дві третини зарплати. Марія Іванівна намагалася працювати сумлінно: читала внукові книжки, гуляла на майданчиках, вчила віршики. А після закінчення місяця приходила за зарплатою. Батьки працювали й не хвилювалися за малюка.

Кар’єра невістки після декрету пішла в гору: в останні роки Лариса стала начальником відділу у своїй фірмі і заробляє дуже добре. Вони давно виплатили іпотеку за свою квартиру і зараз будують заміський будинок.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩