Тітонько, ну давайте я вам підлогу помию. Бабусі дуже потрібні ліки. Вона без них пoмре, а мене в дитячим будинок здадуть

 

Проходь, чого став? Рота роззявив. У тебе немає такого і ніколи не буде! Роззява! Роззява! – почав дражнитися товстий хлопчисько, крутячи в руках нову машинку.

– А ти, а ти … ти товстий! Ось! – вимовив Влад і презирливо примружив очі.

– Заздри мовчки, – хмикнув товстун. – Це тому що мені є що поїсти. Мене мамка смачно годує. Пирогами, пельмешками, а твоя бабка тобі кістки тільки дає гризти, – додав хлопчисько і вибухнув гучним реготом.

Влад від нахлинулої образи з усієї сили стиснув губи, вони тут же побіліли. Хлопчик ріс з бабусею, матері своєї не знав.

Харчувалися вони на мізерну пенсію бабусі, зрозуміло, що ледь-ледь зводили кінці з кінцями.

Бабуся була старенька, ледве ходила, тому Владу доводилося все нести на своїх тендітних плечах.

– І коли бабця твоя кінці віддасть, тебе в дитячий будинок запроторять. Ось там і пізнаєш, – ніяк не вгамовував товстун, роздраконюючи хлопчика все більше і більше.

– Звідки знаєш? – сторопів Влад і закліпав очима.

– Мати сказала, – сухо випалив товстий і, діставши з кишені цукерку, почав голосно шелестіти фантиком.

Влад не чув, що ще ніс хлопчисько, він був шокований новиною.
Схопивши з лавочки перетягнутий скотчем іграшковий самоскид, який він знайшов в смітнику, хлопчик побіг додому.

По дорозі він думав про те, як буде один, без бабусі, нікому не потрібний і ніким не зрозумілий.

– Бабцю, ти тільки живи, добре? – вбіг хлопчисько в будинок, розмазуючи по обличчю сльози.

Старенька підвелася з ліжка і присіла на його краєчок:

– Владько, ти чого, внучок? Куди ж я подінуся-то? – додала бабуся і голосно закашлялась.

– Вєнька сказав, а йому – мати.

– Не слухай ти його, він поганий. Приляжу я, – ледь чутно промовила старенька і знову лягла в ліжко.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩