16 років офіціантка обслуговувала в кафе клієнта. І тільки коли він перестав приходити відкрилася вся правда

 

Щодня, впродовж шістнадцяти років, ветеран Другої світової війни Уолтер Сворд ходив в одне і те ж кафе в рідному містечку Браунсвіллі. Чи то була сонячна погода, чи сильний дощ, старий завжди сидів на одному і тому ж місці. Весь цей час його обслуговувала одна і та ж офіціантка – Меліна Салазар.

Уолтер був клієнтом не з приємних. Він постійно бурчав і був незадоволеним. То каву йому подали вже холодною, то омлет був недосолений. Нерви багатьох офіціанток не витримували його причіпок. Одна тільки Меліна спокійно і навіть з усмішкою зустрічала ветерана. Салазар дбала про Сворда, як про рідного батька, стійко витримуючи його докори.

Але потім Сворд перестав ходити. Дівчина занепокоїлася про постійного відвідувача. І тут їй в руки попалася міська газета. Там в розділі некрологів вона прочитала, що на вісімдесят дев’ятому році життя Уолтер Сворд пoмeр уві сні у себе вдома кілька днів тому.

Офіціантці щиро стало шкода старого. Адже, по суті, вся його грубість і буркотливість пояснювалася тим, що багато років він був самотнім. Посумувавши, Меліна думала, що більше вже ніколи не почує цього імені. Проте все тільки починалося.

На наступний день після сумної звістки в кафе прийшов новий відвідувач. Раніше Салазар його не бачила. Але незнайомець прибув не для того, щоб перекусити. Він як раз шукав Меліну. Чоловік виявився адвокатом. В його обов’язки входило виконати останню волю покійного Сворда.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩