Самотність у шлюбі

 

Ми з дружиною розлучились три роки тому після 19 років шлюбу. І це трапилось зовсім не через зради.

Чому ж ми розлучились? Все просто і банально. Дружина після народження молодшого сина і виходу з декрету вирішила повернутися в кар’єру. Я був не проти, але все вийшло зовсім не так, як я думав. У якийсь момент дружині посміхнулася удача й успіх пішов з величезною швидкістю, і це їй запаморочило голову, вона з завзяттям і божевіллям фанатика пішла в роботу, практично повністю забувши про сім’ю.

Ми з дітьми стали жити своїм життям, а дружина своїм, бачили ми її у свята і то це виглядало більше як офіційний візит, ніж як сімейне затишне свято. Згодом ми просто здалися з дітьми і перестали сподіватися, що все змінитися. Дружину ми вже не чекали, ми просто жили своїм життям, а сімейні свята або моменти, коли у неї видавалося «вікно» і вона раптом вирішувала присвятити нам час, сприймали як просто її примху і не більше того.

Я теж працював і заробляв добре, в грошах у нас потреби не було, але сім’я для мене завжди була найважливішим, я вихованець дитбудинку і мріяв про сім’ю, скільки себе пам’ятаю, але вийшло воно ось так. Як я вже сказав, через 19 років ми розлучилися.

Розлучалися погано, дружина вилила на мене купу негативу і звинувачувала без провини, мовляв, я завжди заздрив її успіху і не розумів її. На той момент діти вже жили своїм життям, старший син відучився і почав своє самостійне доросле життя, а молодший тільки почав навчання і вже жив окремо (вчитися поїхав до Києва). Я в той момент зрозумів, що по суті сім’ї та шлюбу у мене немає, як би смішно це не прозвучало.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩