“Я знаю, чому Бог так довго не давав тобі дитинку”, – сказала моя 3-річна дочка. Її пояснення вибило грунт у мене з-під ніг

 

Я фарбувала меблі в гаражі, а моя 3-річна дочка малювала крейдою на бетонній підлозі. Як раптом вона вимовила:  “Я рада, що Бог зробив тебе моєї матусею” . Я не була готова до цього і перепитала: ” Що? “На цей раз у неї вийшла більш незграбна фраза:” Я рада, що ти моя матуся від Бога ” .

Мої очі наповнилися сльозами.

Потім моя маленька почала молитися: ” Боже, дякую тобі за те, що ти дав мені мою матусю. І спасибі тобі (цього я не розібрала). Спасибі тобі за те, що вона готує мені сніданки і що ми будемо сьогодні готувати гарбузові бісквіти. Сподіваюся, вони у нас вийдуть “.

Потім вона відкрила очі і пішла малювати далі. ” Хто навчив тебе всього цього?”  – запитала я, намагаючись перебороти грудку, що застрягла у горлі.

Їй всього три роки, і я поняття не мала, що в її маленькому сердечку може бути стільки подяки.

Зазвичай наша дочка ніколи не хотіла молитися вголос, навіть коли ми заохочували її. Дивно, що її маленьке сердечко може вміщати в себе більше любові, ніж я могла собі уявити, а її думки можуть охоплювати такі поняття, як Бог, любов і вдячність …

” Спасибі, Шейла , – сказала я, посміхнувшись. –  Я дуже рада, що Бог послав мені таку донечку ” . Я б обняла її, якби мої руки не були в білій фарбі, а між нами не було такої великої відстані. Я думала, що це кінець розмови, але дочка задала ще одне питання …

“Тобі довелося довго чекати мене, мамо?”  – запитала Шейла. Я розповідала їй цю історію сотню раз, але вона хотіла почути її знову. Я підійшла до неї ближче:  “Так, люба. Я просила Бога про дитинча знову і знову, але він довго не давав його мені. А потім, коли ми з татом дізналися, що ти у мене в животику, ми були такі щасливі! ”

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩