– Чоловік побачивши мене в кафе з колегою по роботі, вигнав з дому, уявляєш?! Навіть слухати не став. Ну, нічого, я йому ще влаштую! – розповідала Діана

– Він мене вигнав, уявляєш ?! – мірила кроками кімнату моя подруга Діанка. Вона подзвонила серед ночі з проханням дати притулок її на час, і вже через півгодини була тут з великою валізою на коліщатках і в фарбах описувала все, що з нею сталося.

– Сьогодні ми роботу закінчили раніше. Колега по роботі – Кирило зголосився мене підвезти. А я така втомлена була, що до зупинки пертися сил вже не залишилося. По дорозі Кирило близько кафешки пригальмував, сказав, що, мовляв, до хати не дотерпить, сильно зголоднів. Запропонував зайти перекусити. Ну а я що? Погодилася, природно, – зітхнула подруга.

– І що? – в нетерпінні запитала я.

– Ну, з цього все і почалося, – продовжила Діана. – Замовили ми собі їжі, як на весілля, – голодні обидва, і тут дзвінок від чоловіка. Я беру трубку. Олежик запитує:

– Ти де?

– Я без задньої думки відповідаю: «Скоро буду, звільнилася раніше». І тут понеслося:

– Я бачу, як ти звільнилася. Мужика собі завела ?! – злобно вигукнув Олег. – Повернись направо.

– Повертаюся і бачу розлюченого чоловіка, який, здавалося, розчавить телефон рукою, аж кісточки пальців побіліли.

– В розумі прикидаю, як діяти, і відразу себе обсмикую: «Виправдовуватися не збираюся. Ні в чому не винна». Підходжу до чоловіка, а він тільки презирливо так подивився і, схопивши речі, вилетів з кафе. Навіть порозумітися не встигла, – зупинилася подруга, ковтнувши чаю з кухля, яку я дбайливо поставила перед нею.

– А ти чого, за ним побігла? – поцікавилася я.

– Ага, зараз, – розсміялася Діанка. – Даремно чи стільки їжі замовила?

Після цих слів ми обидві ще довго сміялися над її незворушністю, а заспокоївшись, вона продовжила свою розповідь:

– Кирило довіз до будинку, запропонував пояснити чоловікові, що він просто колега по роботі, але я відмовилася. Не вистачало ще розборок за участю третьої особи. Так ось, заходжу додому, а там, в коридорі валізу з моїми речами варто. А Олег, вискочивши із залу, виштовхує мене з квартири разом з валізою і замикає за мною двері.

– А ти намагалася йому все пояснити? – дивуюся я реакції її чоловіка, з огляду на те, що подруга його сама недавно пробачила за зраду. Тим більше, Діана ні в чому не винна.

Півроку тому вона застала його зі своєю кращою подругою Ірою. Олег слізно благав його пробачити, стояв перед нею на колінах з обіцянкою більше не зраджувати.

І, дійсно, ці шість місяців він вів себе як зразковий сім’янин: з роботи приходив вчасно, дарував дружині подаруночки, намагаючись таким чином спокутувати провину, часто дзвонив, звітуючи про своє місцезнаходження, хоча Діана його про це не просила. І тепер така дивна поведінка.

– Він навіть слухати не став, – спокійно відповіла подружка. – Ну, нічого, я йому ще влаштую, – змовницьки посміхнулась вона.

– Не знаю, що він задумав, але у нього нічого не вийде…

Фото ілюстративне з вільних джерел.


Джерело