Переписувалась з дружиною брата з анонімної сторінки і втратила всіх рідних

 

Я просто хотіла трохи більше дізнатися про Яну. Хотіла подивитися, на якій жінці одружився мій брат Костя. Сама вона завжди була ввічлива, але про себе не розповідала.

А якщо розмова заходила безпосередньо про неї, то вона тут же її переводила на іншу тему. Вона навіть не додала мене в друзі в одній із соціальних мереж. А коли я запитала: чому так? Вона відповіла:

– Поліна, пробач, я не бачила твою заявку.

Але нічого не змінилося. Оскільки я була на неї підписана, то бачила, що вона грає в один додаток: на її стіні постійно були картинки з цієї гри. Щось на кшталт: «Пришли мені лопату», «Мені потрібна твоя допомога», «Я отримала 36 рівень». Якось я помітила, що у Яни багато таких друзів, які теж грають в цю гру. Вони всі з різних міст і різного віку. Так я зробила висновок, що вона додає таких людей. Я створила нову сторінку під чужим ім’ям і теж стала грати в цю програму. Потім я вступила в групу, присвячену цій грі. Там був розділ «Добавляйтесь в друзі». Я додала багато народу, а потім, коли у нас з Яною стало багато спільних друзів, я кинула заявку і їй.

Заявку вона прийняла. Я дарувала їй подарунки в грі, завжди відгукувалася на її прохання про допомогу. Варто було мені написати їй в личку, проконсультуватися на рахунок проходження, як Яна відразу мені відповіла. Вона стала моєю наставницею по грі.

Згодом, наші розмови перейшли й на особистості. Вона писала, що зможемо. Я видала їй заздалегідь придуману легенду. Чим далі, тим краще: ми стали листуватися майже кожен день. Я навіть стала забувати, що наша дружба по листуванню – брехня. Я розповідала Яні про свої проблеми й радості, намагаючись змінити подробиці, щоб вона мене не впізнала. На моєму столі, поруч з комп’ютером, був зошит, куди я записувала все, що придумувала. Щоб не спалити.

Саме я порадила Кості купити Яні кошеня в подарунок. Вона мені писала, що хоче завести мейн-куна, але боїться, що її чоловік буде проти. Саме я порадила Яні не руйнувати сім’ю, коли вона зізналася в симпатії до колеги. Брату я нічого не сказала. І ніколи не говорила: все, про що ми розмовляли, крім кошеняти,  не стало нічиїм надбанням. Ми спілкувалися так 4,5 роки.

Яна встигла сходити в декрет і знову вийти на роботу. Я закінчила інститут і теж почала працювати. Вона не раз пропонувала зустрітися, навіть хотіла оплатити мені квиток до її міста, за легендою я жила на іншому кінці країни. Я відмазати, а пропозицій поговорити по відеозв’язку уникала, придумуючи виправдання. Чесне слово, я сотню раз поривалася розповісти все Яні, але не наважувалася, я дуже боялася її втратити.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩