На наступний день після одруження чоловік підняв питання, як вести сімейний бюджет. Він запропонував спільно-роздільний варіант і підрахував, скільки нам треба на оплату комуналки, покупку продуктів, товарів для дому та спільного проведення часу. Ми мали за все це платити порівну, але чоловік не врахував, що у нього зарплата значно вища, ніж моя

 

Півтора роки тому вийшла заміж за коханого чоловіка на ім’я Ростислав. Частково питання з житлом вирішила моя мама, яка віддала нам свою однокімнатну квартиру. Але попередила, що може надати житло на 7-8 років, адже у мене є молодша сестра, і коли вона підросте, квартира буде продана, а гроші порівну поділені між нами.

Такий варіант всіх влаштував. Весілля було дуже красивим, ми відзначали його в хорошому ресторані. Ми оплатили все навпіл, у мене були деякі заощадження, а Ростислав добре заробляв. На наступний день після торжества мій чоловік підняв питання, як вести сімейний бюджет.

Він запропонував спільно-роздільний варіант і підрахував, що на оплату комуналки, покупку продуктів, товарів для дому та спільного проведення часу нам потрібно приблизно 10 тисяч в місяць, тобто кожен повинен вносити по 5 тисяч, а ще по 3 для накопичення на квартиру, тобто з кожного по 8 тисяч на місяць. А решта від своєї зарплати кожен залишає для себе.

Для мене ця сума була дуже навіть пристойною, адже вся моя зарплата ледь сягала 9 тисяч. У той час як у мого чоловіка зарплата була близько 22 тисяч. Тому я чоловікові сказала, що мені важко вносити стільки грошей. І взагалі, я завжди вважала, що у чоловіка і дружини повинен бути спільний бюджет, а не якийсь «половинчастий».

На що Ростислав мені відповів, що ми повинні однаково старатися для своєї сім’ї, а якщо мені важко, то я маю знайти іншу, більш оплачувану роботу. До слова, ми живемо в невеликому місті і з роботою у нас важко. І в моїх 25 років навіть зарплата в 9 тисяч виглядає дуже пристойно. Чоловік же працює в компанії, де його дядько по маминій лінії займає пристойну посаду і зміг допомогти племіннику добре влаштуватися.

Тоді я погодилася ходити на підробітки, а може і справді знайду роботу з більш високою зарплатою. І погодилася на пропозицію чоловіка. Так і жили. Однаково вносили гроші, я постійно брала підробітки, собі нічого не купувала і кожну зайву копійку (в прямому сенсі слова) економила, берегла на випадок свят, щоб купити подарунки або просто про запас. Ростислав же жив привільно, купував гарний одяг, парфуми, міняв гаджети.

Дійшла справа до відпочинку. Чоловік запропонував поїхати за кордон, суму за путівку він, звичайно, розділив на двох. Я не встигла назбирати своєї частки, чоловік в підсумку полетів один.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩