Лuст чоловіка, якuй побував на полоrах дружuнu…

 

Піднімаємося на 5 поверх пологового будинку… пологове відділення… свята святих… тут ще не ступала нога звичайного смертного чоловіка!!! Нам призначають окрему палату… Розташовуємося… чую як в сусідніх палатах бідненькі породіллі стогнуть… кричать… плачуть… скребуть стіну… і до мене доходить КУДИ Я ПОТРАПИВ І ЩО ЗАРАЗ БУДЕ!!!

У боротьбі розуму і страху перемагає любов до дружини. Перейми у нас слабенькі, нас починають «проколювати»… не буду описувати весь процес проходження перейм… але… МЕНІ ЩЕ НІКОЛИ НЕ БУЛО ТАК ВАЖКО!!!

Поставили крапельницю… щось не так з голкою… виходжу до коридору… і всім своїм басом на весь поверх… «СЕСТРооооо»… всі породіллі спочатку притихли… потім відразу у двох почалися стрімкі пологи (мені навіть подяку висловили). З 5 ранку, до 1 годині дня… ні покурити, ні в туалет, весь час з дружиною… масажую їй крижі…

Вона повідомляє лікарям, що їй треба ТЕРМІНОВО народити… тому що о 6 вечора нам мають привезти холодильник… До першої години дня я вимотаний як після розвантаження ешелону брудних памперсів. Коли ми переходили з палати на пологовий стіл (або стілець)… я хотів зникнути .. провалитися… знепритомніти…

Але моя свідомість залишати мене не хотіла! Потуги!!!О БОЖЕ НЕВЖЕ ТАКЕ МОЖЕ БУТИ??? Тужусь РАЗОМ ЗІ СВОЄЮ ДРУЖИНОЮ… На щоках У МЕНЕ тріщать АРТЕРІЇ… ОЧІ ЧЕРВОНІ… (ще трохи, і я «народив би» разом з нею в прямому сенсі… ось тільки плід моїх пологів був би несподіванкою для всіх присутніх при пологах) = ))))))))))… нелюдський крик ОСТАННЬОЇ потуги…

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩