– Ми зараз заїдемо туди жити, а вона твоя. І якщо що, то ти мені стусана під зад і йди собі? А так, у мене документи на руках, компенсація ж повинна бути якась.

 

У Світлани є привід дякувати вищим силам за те, що її 26 річна дочка Наталія не встигла зв’язати долі з Матвієм. Наталя у батьків одна дочка, у двох бабусь і двох дідусів – єдина внучка. Вчили, пестили, ростили, любили.

– Ну не вийшло у нас більше народити, – каже Світлана, – спочатку мені страшнувато було, 90-ті на дворі, а потім начебто і перерву в кар’єрі робити шкода, та й зі здоров’ям почалися проблеми. Так одна у нас дочка, зате вже все для неї.

Наталя, на подив, розпещеною НЕ була. Бабусям і дідусям відповідала взаємною любов’ю, на допомогу бігла без заклику, вчилася відмінно, вишивала хрестиком (в одну бабусю) і готувати любила (в іншу бабусю). З дідусем Васею ганяла на риболовлю, а з дідусем Михайлом розводила на дачі бджіл. І до 26-ти років в особистому житті мала штиль повний, так, що вже й сімейство долею ненаглядної кровиночки всі турбувався.

Квартиру купили для Наталі – стоїть пусткою. Планували почати  ремонт. Тільки Наталя спочатку машину захотіла. Ось купимо, тоді вже й ремонт, все Наталя з батьками живе. Машину дівчину навчив водити ще один з дідів. Він і був готовий їй віддати старий свій драндулет, та внучці з механікою і старенькою машиною не впоратися було.

– Один ремонт і бензин скільки нервів і грошей виїсть, – журився дідусь Міша, – ось скинемося і купимо на 25 років Наталі нову машину.

Купили. А через тиждень після покупки Наталя і зустріла Матвія. 30 років хлопцю,  працював.  З рідні – мама, за душею – ліжко в материнській двійці. Рідні за Наталю раділи: справа йшла до весілля. Уже й ночувати молоді стали частенько залишатися у квартирі дочки, яка все ще без ремонту була.

І з мамою Матвія всім сімейством познайомилися. Бабусям мама не сильно сподобалася.

– На кшталт тиха, – був одностайний вирок, – але очі хитрі, всюди бігають і оцінюють.

– Не з мамою їм жити, – докинув слово батько Наталі, – квартира у неї своя. Та й ми є, якщо що.

До почуттів дочки та внучки всі прагнули ставитися дбайливо і трепетно. І поки молоді в РАЦС заяву віднести збиралися, порішили ремонт в майбутньому сімейному гнізді почати.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩