– Не знаю, що ти будеш робити! Ти доросла людина, дитинство скінчилося.

 

Батьки дев’ятнадцятирічної Каті, студентки другого курсу педінституту, розлучилися буквально кілька місяців тому. Причина розлучення банальна – тато зустрів іншу жінку. Мама Каті, яка в шлюбі майже не працювала і жила у квартирі чоловіка, поплакав, зібрала після розлучення валізи й поїхала до батьків у невеличке селище.

Тато буквально відразу ж привів у двокімнатну квартиру нову дружину. І повідомив дочці, щоб теж збирала речі. Батько зняв дочці кімнатку на пів року, дав трохи грошей на їжу і перевіз разом з валізами на нове місце проживання. Після чого відчалив в нове щасливе життя і вже на порозі попередив  Катю, що кімната оплачена до травня.

– А що робити далі? – стрепенулися Катя.

– Не знаю, що ти будеш робити! – знизав плечима батько. – Ти доросла людина, дитинство скінчилося. Я в шістнадцять років з дому поїхав, вступив до училища. Тобі все-таки вже не шістнадцять. Працюй, підробляв, виходь заміж … Не знаю, що ти будеш робити. Я свої обов’язки перед тобою виконав …

Катя навчається на денному і підробляти вже, звісно, пробувала не раз. Писала тексти, листівки роздавала, зателефонувала комусь. Біда в тому, що це все – саме студентський підробіток на забаганки. А щоб заробляти суму, на яку дівчині можна так-сяк прогодуватися, одягатися і знімати квартиру, треба не підробляти й навіть не просто працювати, а пахати – враховуючи, що освіти поки у Каті немає і її доля – малокваліфікована робота.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩