Розізлилася я не на жарт, зібралася з дитиною, поставила на коляску коробку і відвезла до Ярослави Михайлівни. Вручила і сказала, що мультиварка щось ночами не встає, за дитиною не дивиться, до лікаря і у справах не відпускає. Не хочете допомогти – не треба

 

 

Одного разу Оксана (ім’я змінено) попросила посидіти свекруху з онуком, звична ситуація. Ярослава Михайлівна почала обурюватися, мовляв, що ж ви, нинішні матусі, такі нікудишні. Ось у вас же побут настільки полегшений, якої тільки техніки немає, а ви все скиглите і бабусь кличете. Далі – пишу від першої особи.

“А я цю мультиварку віддала, точніше, урочисто вручила Ярославі Михайлівні. Так, це був імпульсивний вчинок, можливо, про нього пошкодую. Але набридло, що тикають цими кухонними гаджетами, натякаючи, які ми, мами, нині ледарки і наважуємося допомоги просити.

До появи сина були рівні й хороші стосунки з мамою чоловіка. Я була бажаною невісткою, з хорошою зарплатою і посадою. Подарунки дарували один одному у свята, навіть базікали по душах.

На річницю весілля, перед появою сина Миколки, свекри подарували мультиварку. Поставила на підвіконня, ось так в коробці і забула. Тому що готую невеликі порції і мені простіше це робити в простій каструлі на газі. Думаю, підросте Микола – буду кашу в ній варити. Так і стояв цей агрегат в коробці і, напевно, дочекався б свого часу, якби не випадок.

Почала я дуже погано почуватися, втомлююся на рівному місці, все з рук валиться. Напевно, недосип ночами позначився. Все-таки мені вже 37 років. Була б мама поруч, але вона далеко…

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩