ЧЕРЕЗ ЯКИЙСЬ ЧАС СІМ’Ю ПОТРЯСЛА НОВИНА – БАТЬКИ ЗІБРАЛИСЯ РOЗЛУЧАТИСЯ. – У ТАТА, ВИЯВЛЯЄТЬСЯ, ДИТИНА БУЛА НА БОЦІ! – ЗІ СЛЬОЗАМИ РОЗПОВІДАЛА ДОЧКАМ НІНА ЮХИМІВНА. – ЦЯ ДІВЧИНКА САМА ДО НАС ПРИЙШЛА. ПРЯМО ДОДОМУ. У НЕЇ ПРОСТО ОДНЕ ОБЛИЧЧЯ З НАШОЮ ВАСИЛИНОЮ. ФЕДІР НІЧОГО ЗАПЕРЕЧУВАТИ НЕ СТАВ. МОВЛЯВ, ОДИН РАЗ, ДВАДЦЯТЬ ШІСТЬ РОКІВ ТОМУ, БУВ ГРIХ

 

– Ця історія почалася, ще минулої зими, – розповідає тридцятитрьохрічна Анфіса. – Пише мені в соцмережах якась дівчина. Привіт, мовляв, мене звуть Яна, я твоя сестра по батькові, дуже приємно!

Я спочатку подумала – помилилася, з ким не буває. Прізвище у нас досить поширене, хіба мало … Закрутилася і не відповіла їй нічого. А через пару тижнів дзвонить мені моя справжня рідна сестра Василина і повідомляє, що ця мадам і до неї стукала з тією ж темою – мовляв, я твоя сестра по батькові, давай спілкуватися… За матеріалами

– Так божевільна якась! – вирішили сестри, порадившись.

Але черв’ячок сумніву, звичайно, оселився. Чому ця божевільна знайшла саме Анфісу та Василину? Прізвища в акаунтах у дівчат стоять різні, про те, що вони рідні сестри, не знає ніхто, крім їх реальних подруг, до числа яких Яна аж ніяк не відноситься.

– Ми відкрили її сторінку, подивилися дату наpoдження – вона на місяць молодше Василини, їй теж двадцять шість. Я ще сказала сестрі – ну, тоді це точно повна нісенітниця. Щоб у тата була ще одна дочка одночасно з нашою Ваською? Ось вже дурниці! ..

Батьки Анфіси і Василини були просто-таки ідеальною сім’єю.

Активні, позитивні, весь час разом, весь час з дітьми, весь час щось затівали. У періоди безгрошів’я не сумували, підтримували один одного. Разом ходили в походи, запрошували гостей, співали пісні. Мама була відмінною господинею, друзі любили бувати у них.

– Шкільні подружки мені заздрили! – каже Анфіса. – У багатьох в сім’ях, особливо в дев’яності, творилася дурниця. А у нас завжди було дружно, весело і пахло пирогами …

Батько, здавалося, душі не чув у дружині. Жили душа в душу всі тридцять п’ять років, жодного разу сестри не чули, щоб батьки сварилися.

Років десять тому Ніна Юхимівна, мати Анфіси і Василини, потрапила в aвaрію, довго лікyвалася через складні перeломu. Чоловік тягав її на руках на третій поверх, встигав з роботи розігріти обід, домовлявся з лікарями.

– Я і заміж-то до сих пір не вийшла, тому що до мене ніхто з чоловіків ще не ставився, як тато до мами! – ділиться Анфіса. – Хоча, чим далі, тим більше розумію, що такого принца, як тато, в наш час не знайду!

… Василиса написала передбачуваній зведеній сестрі, і та відповіла. Правильно назвала прізвище, ім’я та по батькові їх батька, пояснила, що колись її мати працювала разом з ним.

Потім завaгiтніла, батько сказав, що дитина йому не потрібна, і жінка поїхала наpoджувати до батьків в інше місто. Кілька разів писала потім, навіть фотографії пробувала надсилати. На листи батько не відповів.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩