ПPОЖИВШИ БAГАТО РOКІВ В АМЕРИЦІ, ПOДРУЖЖЯ ПPИЇХАЛО В СЕЛО ПОГOСТЮВАТИ. ТА ЧOЛОВІК OШЕЛЕШИВ АННУ: – ЗAЛИШАЮСЯ ТУТ. – АНЬКО, ТИ ЗНAЄШ, ЧOГО ТВІЙ ЧOЛОВІК ХOЧЕ ЛUШИТИСЯ ТУТ? ЯЦЕКУ СПOДОБАЛАСЯ ТВОЯ СEСТРА СЛАВКА! ЖIНКА МАЛО НЕ ВПAЛА ЗІ СТIЛЬЧИКА. 30-РІЧНА СЛАВА І 70-РІЧНИЙ ЯЦЕК?! НУ, НЕ ДUВНО, ЩО МОЛОДА ЖІНКА СПOДОБАЛАСЯ СТАPОМУ. АЛЕ ЩО СЛАВЦІ У ГOЛОВУ СТYКНУЛО

 

Пpоживши бaгато рoків в Америці, пoдружжя пpиїхало в село погoстювати. Та чoловік oшелешив Анну: – Зaлишаюся тут. – Анько, ти знaєш, чoго твій чoловік хoче лuшитися тут? Яцеку спoдобалася твоя сeстра Славка! Жiнка мало не впaла зі стiльчика. 30-річна Слава і 70-річний Яцек?! Ну, не дuвно, що молода жінка спoдобалася стаpому. Але що Славці у гoлову стyкнуло.

Яцек якось приїхав у гості на батьківщину своєї дружини. Мальовниче невеличке карпатське село так зачарувало поляка, що він вирішив ніколи більше вже не повертатися назад в ту Америку, а купити тут великий та просторий будинок і доживати віку вже тут у ньому.

Анна це як почула, мало не зомліла бідолашна – вона вже давно мала американське громадянство, і геть не хотіла лишатися у селі. Що ж його робити?! Та поляк був зовсім незворушний.

Познайомився – і покликав заміж

Свою Анну він зустрів в Америці. Сам виріс у Польщі, та коли там запанувала криза, вирішив податися за океан. Хоч перевалило йому тоді вже за п’ятдесят, дітей не мав, бо усе життя холостякував. Тож почав освоюватися на новому місці. Спочатку працював у автомайстерні, згодом відкрив свою. Мало-помалу став заробляти доляри. А за десять років взяв у кредит будиночок на березі озера. Щастю не було меж! Тішився, як мала дитина.

Вранці вмощувався на ганку у крісло, читав газету і пив каву, яку полюбив ще з дитинства у Польщі, а вечорами прогулювався берегом і милувався краєвидом. Та до повного щастя йому бракувало жіночого тепла (вік брав своє!). Хотілося на старості літ спокою, сімейного затишку.

Одного ранку купував газети. Мимоволі погляд ковзнув на пишнотiлу жінку, яка пила каву у літньому кафе. Всупереч своїй традиції, взяв і собі філіжанку та попросив дозволу сісти за її столик. Певно, вона зрозуміла його наміри, бо теж привітно усміхнулася і показала на стільчик:

– Прошу дуже.

Слово за словом – і познайомилися. Виявилося, п’ятдесятирічна Анна родом з України, з Львівщини, її село поруч з польським кордоном, де колись жив Яцек. Це ж треба! Мало не земляки, а зустрілися аж за океаном. Анна працювала у наймах – доглядала стару єврейку з України.

– Так набридла ця робота служниці! – скаржилася своєму новому знайомому. – Зараз легше, бабця не така вередлива, як раніше. Нагодую її – і бавиться в куточку ляльками, як мала дитина! – дзвінко сміялася.

Яцеку не хотілося йти додому, де він самотньо проводив дні. І у той же ранок запропонував Анні заміж. Жінка не на жарт здивувалася, звісно, навіть не очікувала такого повороту, сказала, що подумає.

– До вечора, – перебuв її чоловік. – Моєї пенсії вистачить нам для життя.

Через деякий час вони оформили свій шлюб. Був щасливий не лише Яцек, а й Анна – не думала, що в немолодих літах суцільна нудьга обернеться такою радістю. Та все ж не покuнула роботи – лише змінила.

Стала компаньйонкою для іншої єврейки, яка хотіла просто спілкування.

Хата, машина, доляри – все для санітарки

Через рік Аннині родичі вмовили приїхати в Україну. І хоч жінку в селі не чекали діти, бо їх ніколи не мала, все ж поїхала. Щодня були в гостях – то навідували Анниних подруг, то її сестер, виїжджали у гори. І Яцеку так сподобалося мальовниче село, що він надумав тут лишитися. Жінка сполошилася:

– Чи ти здyрів?! А як Америка? Як дім?

– Все це не має значення. Як зірвався колись з Польщі, так мені легко зірватися з Америки. Я хочу спокою. Тут гори, річка – краса!

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩