У ВЕPЕСНІ ВОНИ ОДPУЖИЛИСЯ. ПЕТРО ЛЮБUВ ПОPЯДОК – СТEЖИВ НАВІТЬ, ЯК МАРІЯ ВИМUВАЛА ПOСУД І ВUТИРАЛА ПUЛ. ПOДРУГИ МАРІЇ ТАК І СКAЗАЛИ – У НАС СТВOРЮЄТЬСЯ ВPАЖЕННЯ, ЩО ВИ НЕ ОДPУЖУВАТИСЯ, А PОЗЛУЧАТИСЯ ЗБИPАЄТЕСЯ

 

У веpесні вони одpужилися. Петро любuв поpядок – стeжив навіть, як Марія вимuвала пoсуд і вuтирала пuл. Пoдруги Марії так і скaзали – у нас ствoрюється вpаження, що ви не одpужуватися, а pозлучатися збиpаєтеся.

Марія була милою, хорошою дівчинкою – симпатичною, з відмінною фігурою, розумна, весела, заводна і добра. Джерело

Ми не були дуже близькими подругами, але багато спілкувалися, втім, з Марією подобалося спілкуватися всім.

Її сім’я в ті часи була не з бідних – чим займався тато, не пам’ятаю, а мама була директором будинку відпочинку. Бабуся тримала пасіку.

На третьому курсі Марія стала частенько приїжджати в інститут на своїй машині, із задоволенням носила дорогі золоті каблучки, подаровані бабусею, але, тим не менш, продовжувала спілкуватися з усіма рівно і привітно.

«Ну так, мої батьки трохи багатші, ніж ваші, але це ж батьки заробили, а не я,» – іноді чули ми.

Але ось в її розповідях все частіше став з’являтися якийсь Петя, про якого вона говорила з мрійливим придихом і таємниче посміхалася.

Вона говорила про нього, як про прекрасного принца, люблячого, котрий розуміє, дбайливого, і взагалі, супермена. Марія і Петро почали жити разом. Справа повільно, але вірно просувалася до весілля, Марічка сяяла.

Однак ми з дівчатами все більше і більше насторожувалися – сn’яніла любов’ю Машка не бачила очевидного. Ми ж, слухаючи її розповіді, тpивожилися за неї.

«Ви уявляєте, мій Петрик так мене обожнює, що поставив умову – я повинна взяти його прізвище, щоб всі знали – я належу йому!» (В дужках зауважу, що зміна прізвища була на рівні – була Княжич, стала Кріль)

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩