«ВІРА, А МЕНІ Ж ТОБІ НІЧОГО СТEЛИТИ. ТИ ЩО НЕ ВЗЯЛА З СОБОЮ ПОCТIЛЬНУ БIЛUЗНУ?»: Я ЇХАЛА В ГОСТІ ДО СЕСТЕР, ЯКИХ ВИХОВУВАЛА БЕЗ БАТЬКІВ, А МЕНІ НАВІТЬ НЕ ПОCТЕЛUЛU

 

«Віра, а мені ж тобі нічого стeлити. Ти що не взяла з собою поcтiльну бiлuзну?»: Я їхала в гості до сестер, яких виховувала без батьків, а мені навіть не поcтелuлu. Я коли добралася додому з тих гостей, ще довго не могла зрозуміти, чому моє добро та важка праця так швидко забулося, наче й не було тих літ.

Я і мої 2 молодші сестри рано втpaтили батьків. Тому, все виховання і утримання дівчаток я взяла на себе: дбала про них, одягала, влаштовувала в життя. Зараз мені 70 років і ми досі кожен день зідзвонюємося. Вони весь час звуть мене в гості, але в силу віку переїзди та далекі відстані даються вже важко. За матеріалами

Але пройшло 5 років з нашої останньої зустрічі, тому я вирішила, що пора б відвідати сестричок. Накупила подарунків, зв’язала шкарпетки для їхніх дітей і онуків, зібрала валізи і відправилася на поїзді за 1000 км від будинку до рідних людей, які, як мені здавалося, дуже чекали мене.

Півтори доби в дорозі далися мені важко. Коли я вже під’їжджала, подзвонила Люба і сказала, що не зможе мене зустріти і розповіла як дістатися до її будинку. У них була нова квартира, в якій я ще не була. Через це дорога мені здавалася незнайомою.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩