Якось чоловік мені каже: “Давай Юрченків у вихідні на дачу запросимо, сто років їх не бачили вже!” Я подумала, і дійсно, останній раз, здається, в травні зустрічалися. А тут вже і літо пройшло! Ех, раніше, поки діти маленькі були, ми кожні вихідні зустрічалися: то в зоопарк, то в музей, то за місто їздили, то на дачі у нас шашлики смажили. Весело було у ті дні. Дзвоню Наталі, а вона щось мнеться, а потім шепоче мені, що вони з Ігорем розлучилися, бо він виявився нехорошою дуже людиною. Як тільки мій чоловік дізнався про це, то відразу сказав, що Наталі більше бачити у нас не хоче. А сам зателефонував її чоловікові і той розповів справжню причину їхнього розлучення

 

– Якось чоловік мені каже: “Давай Юрченків у вихідні на дачу запросимо, сто років їх не бачили вже!” – розповідає 45-річна Аліна. – Я подумала, і дійсно, останній раз, здається, в травні зустрічалися. А тут вже і літо пройшло! Ех, раніше, поки діти маленькі були, ми кожні вихідні зустрічалися – то в зоопарк, то в музей, то за місто кудись їздили, то на дачі у нас шашлики смажили. Весело було у ті дні.

– У вас же з ними діти одного віку, здається?

– Так, звичайно! Старші взагалі в один день народилися, ми з Наталею там і познайомилися, коли в одній палаті чекали появу малюків. У молодших наших дітей пів року різниця всього. Ну ось, дзвоню я Наталі, кажу, давайте в суботу до нас на дачу приїжджайте, хочете з дітьми, хочете – самі. Погуляємо, посидимо, шашлики посмажимо, згадаємо старі добрі часи. Вона якось зам’ялася спочатку, потім стала щось там шепотіти: “Так, давно не бачилися, треба б зустрітися, вибратися ось тільки складно”. Я кажу, так, давай говори, що там у вас сталося. Що там таке? Ну, вона мені і вилила все на чисту воду: “Ми з Ігорем, – каже, – розлучилися! Днями вже і документи на руки отримали про розлучення.

Дружбі Аліни і Наталі вже дев’ятнадцять років – рівно стільки, скільки і їх старшим синам. Обидві жінки після народження дітей довго не працювали, займалися будинком і дітьми, потім і по другій дитині народили. Чоловіки у обох забезпечували сім’ї, і робили це непогано: дохід і у одних, і в інших був цілком хороший, не багато сімей так живуть. Поки діти були маленькими, мами були просто не розлий вода: і за покупками разом, і в садочок, і на гуртки дітей водили, і в цирки-музеї. І навіть день народження у хлопчиків завжди був один на двох.

Згодом Аліна з Наталею подружилися настільки, що потоваришували не тільки їх діти, а й чоловіки, навіть частково батьки. То одна, то інша бабуся, траплялося, забирала зі школи або з басейну і своїх, і дружніх онуків, вела всю компанію до себе додому, пригощала млинцями, і ні діти, ні дорослі нічого незвичайного в цій ситуації не бачили зовсім.

Звичайно, зараз сім’ї спілкуються не так часто, як раніше: старшим дітям по дев’ятнадцять, вони закінчили школу, навчаються в різних місцях, та й молодші вже старшокласники, у всіх свої компанії. Аліна з Наталею теж тепер не домогосподарки, вільного часу на спілкування в обох стало в рази менше. І все ж вони один одного не забувають: іноді влаштовують спільні зустрічі сім’ями «як в старі добрі часи», їдуть на двох машинах куди-небудь за місто, наприклад. Найчастіше, звичайно, до Аліни на дачу – там є все, що потрібно для відпочинку сім’ями.

Останній раз зустрічалися в травні, їздили на ту саму дачу, і відпочили просто чудово. Наталя і Ігор вели себе як зазвичай, про те, що у них якісь негаразди в сім’ї, зовсім мови ніякої не йшлося. Аліна впевнена, що старі друзі так просто обдурити її б не змогли. Вона б обов’язково помітила, якби щось не в порядку було між ними вже тоді, вона б побачила, що у друзів проблеми в сім’ї, адже знає їх багато років. А тут раптом – сюрприз такий, і вже розлучилися, треба ж! Навіть документи на руки отримали про розлучення.

– Я чоловікові кажу – уявляєш, Юрченки наші то розлучилися! – розповідає Аліна. – Він мені не повірив, не може цього бути, каже! Ігор б мені сказав, якби у них було щось не так. Став Ігорю дзвонити! Ну, той йому і розповів усі таємниці, зі своєї точки зору.

Розлучення, виявляється, затіяла Наталя, абсолютно на рівному місці, за словами Ігоря, у якого зараз, треба сказати, взагалі важкий період у житті почався, одні проблеми скрізь чатують на нього. І на роботі не гладко, і зі здоров’ям непросто. Можливо, дають про себе знати ті перевантаження, які були в молодості, коли чоловік працював від світанку до заходу сонця, і пообідати забував, додому приїздив в ночі, весь час на стресі. А може, перевантаження ні при чому, це просто вік прийшов. Так, років Ігорю не так вже багато, п’ятдесяти ще немає. Але в останній рік він тільки й робить, що лікується. Сил ні на що немає, йому б посидіти та полежати. Приходить додому після сидячого робочого дня і лягає на диван. Вага зростає, тиск, цукор, непрості проблеми почалися.

І працювати, як в молоді роки, Ігор вже не може – пішов на посаду спокійніше, але й заробляє він набагато менше. Вірніше навіть не сам пішов, а його попросили піти. Після чергового довгого лікарняного запропонували – або він погоджується, що його переведуть на філію молодшим помічником старшого менеджера, або ми прощаємося, ось і все.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩