Дружина пішла, залишивши йому записку на столі і Варку на додачу. У записці зазначалося, що Валерка – нікчемний, нічого в цьому житті не досягнув. І дочка, швидше за все виросте такою ж, тому вона їй не потрібна

 

Валерка одружився рано. Практично відразу після випуску з дитячого будинку. Позначилося його сильне бажання мати власну сім’ю.

Хлопчик мріяв про те, що коли-небудь за ним прийде пара красивих і добрих людей і забере його додому. Але, на жаль, будинок у нього так і не з’явився. Але, хоч і важке було дитинство, не було в ньому злоби, ріс Валерка добрим і нехитрим. Багато його цією добротою користувалися, але він на них не ображався.

Після дитячого будинку хлопець вступив на зварника в одне з училищ міста. А потім зустрів на вулиці симпатичну дівчину, на перший погляд добру і розуміючу.

І якось зрослося все між ними. Незабаром одружилися і стали жити у її мами. Теща, до слова сказати, Валерці попалася чудова. Прийняла хлопця як рідного. З нею і поговорити можна було і посміятися. Та й пораду Поліна Романівна слушну могла завжди дати. При цьому нітрохи не нав’язуючи.

Валерці після закінчення училища вдалося влаштуватися зварювальником на завод. Зняли квартирку з дружиною, трохи згодом народилася дочка Варвара. Ніби живи і радій. Сім’я, яку він так бажав, у нього, нарешті, була. Але щось перестали клеїтися відносини з дружиною.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩