Віктор збентежено снував по кімнаті, а потім, сказав дружині «пробач» і вибіг з дому. Вперше за останні кілька років він зайшов до церкви, яку завжди зухвало обминав. У сповіді розповів священнику, як завинив перед дружиною, яка, незважаючи ні на що, любить його і все йому прощає. А ще йому спокою не давав нічний сон

 

Після усього, що з ним сталося, Віктор знову повірив у диво. А ще, тепер він точно знає, що віщі сни існують і до них неодмінно треба прислухатися.

У білосніжних атласних пелюшках лежать новонароджені близнята – хлопчик і дівчинка. Разом із щасливою та втомленою мамою вони чекають на свого татуся, який з хвилини на хвилину має приїхати до лікарні по своїх найдорожчих у світі людей. За матеріалами.

– Таню, дякую тобі за донечку і синочка, – ніяковіючи через присутність медперсоналу визирнув з-за пишного букету троянд щасливий татко.

А ще зовсім недавно Віктор ледве своїми ж руками не зруйнував нині щасливої сім’ї.

З Танею вони прожили разом п’ять років, але чомусь Господь не давав їм дітей. На перших порах непогано жили – багато подорожували. А потім мимоволі почали віддалятися один від одного. Віктор став прикладатися до оковитої, пізно повертатися з роботи. А якось взагалі не прийшов ночувати додому. Таке згодом неодноразово повторялося.

Таня усе знала про його «походеньки», на власні очі бачила, як він обіймає чергову дівицю. Але щось завжди стримувало її, щоб підійти і назавжди з ним попрощатися. Чи то терпіння і віра в те, що все зміниться, чи її сильна любов затьмарювала розум. А, може, у такій поведінці чоловіка вона вбачала свою вину – вона не може народити йому дітей.

О, як би вона хотіла малят, бо яка мама про це не мріє. Та лелека чомусь обминав їхню хату. Таня не переставала вірити – все в Божих руках.

Про свій розпач Таня не воліла ні з ким говорити, хоч все і так було написано на її завжди сумному обличчі. Ні з ким, крім подушки, яка щоночі була мокрою від сліз. Але одного ранку жінка помітила, що з її чоловіком щось не те. Він якось збентежено снував по кімнаті, а потім, сказавши скупе «пробач», вибіг з дому.

Вперше за останні кілька років Віктор зайшов до церкви, яку завжди зухвало обминав. У сповіді розповів священнику, як завинив перед дружиною, яка, незважаючи ні на що, любить його і все йому прощає.

А ще йому спокою не давав нічний сон, у якому невідомий голос сказав покинути розгульне життя, щиро молитися і наприкінці додав: «У вас будуть діти».

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩