Після чергової сварки, Ярина нічого мені не сказавши, пішла і подала на розлучення. Це стало для мене здивуванням. Я запитав її чому так вчинила, нічого не сказала, не поговорила зі мною. Відповідь така: “Ти не маленький, треба було вести себе добре”

 

Мені 35 років, Ярині 38. Прожили у шлюбі 11 років. Жили у її батьків досить довго.

Вісім років все всіх влаштовувало. Хоча і були розбіжності з дружиною, навіть сварки, але мирилися і жили далі.

Обоє працюємо, є донечка, їй 9 років. Три роки тому придбали квартиру в новобудові. Половину грошей дали  батьки Ярини, половину наші накопичення. А ще, взяли кредит – на мене.

Ремонт робили довго, так як потрібно було багато коштів. Я працював на двох роботах, щоб швидше все зробити. Пів року тому ми переїхали в нову квартиру.

Я почав помічати, що дружина якось почала відсторонюватися від мене. То голова болить, то втомилася. Спати почали окремо, говорила, що не висипається. Готувала знехотя.

Я почав висловлювати своє невдоволення. Бувало й у грубій формі. Звинувачую себе зараз за це. З роботи забирав її напідпитку. Нічого такого, але це насторожувало. Дома постійно в телефоні сидить.

Після чергової сварки, Ярина нічого мені не сказавши, пішла і подала на розлучення. Це стало для мене здивуванням. Я запитав її чому так вчинила, нічого не сказала, не поговорила зі мною. Відповідь така: “Ти не маленький, треба було вести себе добре”.

Ярина згадує всякі дрібні сварки, які були за 11 років. Каже, як треба було поводитися. Сам винен, що так вийшло.

Коли робили ремонт, все було добре. Її все влаштовувало. Ось закінчили ремонт, і їй все набридло відразу. Ремонт я весь робив сам. Всі гроші, що заробив, витратив на благо сім’ї.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩