НА ВЕЛИКОМУ БІЛОМУ ЛІТАКУ, ЯКИЙ ЗАЛИШАЄ ЗА СОБОЮ В НЕБІ ПУХНАСТИЙ СЛІД. КОСТИК НЕ МІГ ПЕРЕСТАТИ ОБІЙМАТИ МАМУ І ВСЕ ПЕРЕПИТУВАВ: – МАМО! КУДИ МИ ЛЕТИМО? ПИТАВ, ОТРИМУВАВ ВІДПОВІДЬ І КИВАВ. ЧЕРЕЗ ХВИЛИНУ ЗНОВУ ПИТАВ. ЗАГЛЯДАВ МАМІ В ОЧІ, А ВОНА МОВЧКИ ПОСМІХАЛАСЯ. ЙОМУ ПОДОБАЛОСЯ ЦЕ ЧУТИ. ЙОМУ ХОТІЛОСЯ ЧУТИ ЦЕ ЗНОВУ І ЗНОВУ. І ВІН ЗНОВУ ПИТАВ:- МАМА! КУДИ МИ ЛЕТИМО?

 

На великому білому літаку, який залишає за собою в небі пухнастий слід, Костик не міг перестати обіймати маму і все перепитував: – Мамо! Куди ми летимо? Питав, отримував відповідь і кивав. Через хвилину знову питав. Заглядав мамі в очі, а вона мовчки посміхалася. Йому подобалося це чути. Йому хотілося чути це знову і знову. І він знову питав:- Мама! Куди ми летимо?

Костик виходив за поріг, повертався до решти і обов’язково говорив їм:

– Па-па, кіт! Па-па, муха! Па-па, машинки! За матеріалами

Стежив, як мама повертає ключ у замку, брав її руку і важливо прямував на прогулянку.

Але сьогодні з котом прощатися не треба було. Вчора рудий друг відправився до бабусі. Машинки склали в пакет і прибрали в рюкзак, що висів у Костика на спині.

А мама крім сина вела за собою червону валізу на коліщатках. Та гриміла на стиках під’їзної плитки і сповіщала про початок захоплюючої подорожі.

Вранці мама рано розбудила сина. Костик відразу відкрив очі і зрозумів, що цей день настав. Сьогодні він полетить на літаку.

На великому білому літаку, який залишає за собою в небі пухнастий слід. Костик не міг перестати обіймати маму і все перепитував:

– Мама! Куди ми летимо?

В аеропорту мама з Костиком сіли перед величезним вікном, звідки було видно злітну смугу. Мама телефонувала бабусі і говорила щось заспокійливе, Костик стежив за тим, як злітають літаки. Вони були напрочуд великі, зовсім не такі, яким бачилися в небі.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩