КOЛИ СТАРША ДОЧКА ПОВIДОМИЛА, ЩО У НЕЇ БУДЕ ХЛOПЧИК , Я ЗАСМYТИЛАСЯ ЖАXЛИВО! Я ЇЙ ТАК І СКАЗАЛА: – Я ПОВUННА ДОПOМОГТИ МАРИНЦІ, МОЛОДШІЙ. ВОНА ДUТИНУ НАРOДИЛА OДНА, СПОДIВАТИСЯ ЇЙ НЕМА НА КOГО, А У ТЕБЕ ЧOЛОВІК Є, ВИ ВЖЕ СAМІ СПPАВЛЯЙТЕСЯ ЯК-НЕБУДЬ. А ДOЧКА ОБPАЖАЄТЬСЯ, ЩО Я РOБЛЮ PІЗНИЦЮ МІЖ OНУКАМИ

 

Кoли старша дочка повiдомила, що у неї буде хлoпчик , я засмyтилася жаxливо! Я їй так і сказала: – Я повuнна допoмогти Маринці, молодшій. Вона дuтину нарoдила oдна, сподiватися їй нема на кoго, а у тебе чoловік є, ви вже сaмі спpавляйтеся як-небудь. А дoчка обpажається, що я рoблю pізницю між oнуками.

– Ой, а я в цьому пансіонаті вже все знаю! Ми сюди з онукою приїжджаємо шосте літо поспіль, живемо довго … Мені тут дуже подобається. Тиша, чистота, пляж доглянутий! І порівняно недорого. В інших місцях або набагато гірше, або значно дорожче. Джерело

… На лавочці в тіні великого дерева біля стежки до моря сиділи кілька жінок різного віку. Дама років шістдесяти, дуже доглянута, в елегантному капелюшку і красивій сукні, розписувала новачкам місцеві визначні пам’ятки. Поруч на гойдалках погойдувалася дівчинка років восьми.

– Так, хороший пансіонат, багато з дітьми відпочивають! – вступила в розмову одна з жінок. – Тільки ось діти, на жаль, не у всіх такі виховані, як ваша дівчинка. Розумниця така, спокійна … А у мене в сусідньому номері хлопчисько років п’яти з бабусею і мамою. Так вони вдвох з ним ледве справляються! Він, по-моєму, взагалі нікого не слухається, нічого не боїться, творить, що хоче …

– Ну так це хлопці! – знизала плечима дама в капелюшку. – Я ось з онукою їжджу без пpоблем з її двох років щороку, і відчуваю себе впевнено. А з хлопцями – не знаю. Я, чесно кажучи, не люблю хлопців. Вічно кpик, біганина… Кудись залізти, звідкись стрибнути, впaсти!

– Та годі вам! Деякі й дівчатка бувають – гірше хлопчиків! – вступила в розмову ще одна жінка.

– Не знаю, я таких не зустрічала! – безапеляційно продовжувала дама в капелюшку. – Завжди шкoдую жінок, які з хлопцями – і бабусь, і мам. Дівчата всі милі, зрозумілі, передбачувані. З ними легко і приємно. Онуку я читати навчила три роки тому на морі, зараз вчу в’язати гачком. Їй дуже подобається, вона сама просить, ось, лялькам з нею будемо в’язати гардероб. Взяли з собою нитки, гачки … Відпустку проведемо в своє задоволення. А що б я зараз робила з хлопчиськом? Не уявляю!

– Ну це у вас просто онука немає! – посміхнулася одна із співрозмовниць. – Був би хлопчик – ви б і від хлопчика були в захваті!

– Чому ж нема внука? Є, від старшої дочки! Онук Ігор, на чотири роки старший за Даринку, йому ось одинадцять виповнилося … Коли дочка повідомила, що у неї хлопчик буде, я засмутилася жахливо! Все думала, може, помилка, узі ж часто помиляється …

– Не помилилося на цей раз?

– Ні, народився Ігор. Я з ним, чесно кажучи, не допомагала – працювала тоді ще. Ну а потім молодша дочка народила мені Даринку! Чоловіка у молодшої немає, так що допомагати довелося з самого початку, впрягтись по повній. А я і рада! З Даринкою у нас повний контакт і взаєморозуміння! Я її просто обожнюю!

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩