– Як не зраджувала? Лікар чітко сказав, що я ніколи не зможу мати дітей

 

Ми з чоловіком зустрічались чотири роки й дуже любили одне одного. Майже відразу після весілля ми вирішили, що хочемо народити дитину. Робота у чоловіка хороша та й у мене гріх поскаржитися. Квартира у нього трикімнатна, була куплена до весілля.

Минуло чотири роки, але так і не виходило народити малюка. Тоді я вирішила, що пройду обстеження в приватній клініці. Прийшла на прийом, здала всі аналізи. Але мої побоювання не підтвердилися. Я від радості ледь не заверещали коли лікар сказав:

– Ви абсолютно здорові, а потім додав: – Нехай ваш чоловік прийде на огляд.

Увечері я поговорила з чоловіком. Думала, що він не погодиться. На роботі він взяв відгул  і через день поїхав в клініку здав аналізи, дочекався результат. Додому повернувся вже ближче до ночі. Вид звичайно був у нього не дуже. Я його запитала де він був і чому не відповідав на дзвінки? Тоді він мені сказав, що просто не хотів мене засмучувати.

Лікар сказав, що він ніколи не зможе мати дітей. Тоді лікар запропонував зробити мені ЕКО, але він відмовився. Я дуже засмутилася і плакала. Вночі мені спало на думку, а що якщо нам усиновити дитину. Вранці я поговорила з чоловіком і запропонувала свою ідею. Він сказав, що треба подумати.

Щоб приховати усиновлення ми взяли відпустку за свій рахунок і поїхали з нашого міста майже на пів року. Чоловік у мене програміст, а тому легко зміг працювати з дому. Я перекладач, тому теж працювала віддалено. Крім того, ми зайнялися збором документів на усиновлення. Ми були просто щасливі коли зібрали всі документи й нам дали позитивну відповідь. Потім сказали коли буде в пологовому будинку покинуте немовля, нам відразу подзвонять.

Боже мій! Нарешті пролунав довгоочікуваний дзвінок. Нам сказали, що ми можемо приїхати та подивитися на малюка. Ми відразу приїхали. Ми дуже хвилювалися, адже це ж маленька дитина, тепер ми  відповідаємо за нього. Медсестра винесла малюка. Він так солодко спав… Вона сказала, що зараз винесе ще одного і ми зможемо зробити вибір кого з них заберемо. Я сказала, що не треба. Ми заберемо цього малюка.

Медсестра розповила малюка, це був хлопчик. Він потягнувся і почав тихенько розмахувати своїми маленькими рученятами. Я взяла його і пригорнула до себе. Я не могла описати те, що відчувала в той момент. Ми забрали малюка, назвали його Богданом.

Через тиждень вже повноцінною сім’єю повернулися у своє місто. Приймали купу подарунків і привітань. Я пішла в декрет і повністю занурилася в дитячі турботи. Нас з чоловіком це тільки радувало. Буквально перед новим роком ввечері ми зібралися купати малюка. Я пішла за Богданом і впала без свідомості. Чоловік тоді дуже злякався й одразу викликав швидку.

Мене забрали на обстеження. Чоловік зібрав сина і вони приїхали в лікарню до мене. Пізніше лікар сказав йому, що нічого страшного немає, таке буває під час токсикозу.

– Якого токсикозу? – чоловік тоді дуже здивувався.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩