Моя мама вдова, в 60 років вона надумала виходити заміж. Але ж у неї є ми і внуки, навіщо їй це? Мама жила з нами в нашому будинку, мій чоловік добре ладнав з тещею, вона допомагала мені з дітьми, а тепер проміняла своїх онуків і мене на якогось чужого чоловіка

 

Я завжди вважала, що мені пощастило з батьками, все життя вони допомагали мені, як могли. Потім я пішла з дому, бо вийшла заміж.

Моя мама прожила з татом разом тридцять два роки. Але у віці 64 роки мого тата не стало. У 60 років моя мама залишилася вдовою. Ми як могли, підтримували її, а потім забрали до себе жити. Ми з чоловіком живемо у великому будинку, ростимо двох дітей: доньку і сина.

Мама дуже втішилася, адже тепер вона не відчувала себе самотньою. Вона почала допомагати мені: вона готувала їсти, прибирала, прала. Мама забирала дітей зі школи і водила на гуртки. Моя дочка ходить і на танці, і на музику, і на малювання. Зізнатися, присутність мами в нашому домі дуже полегшила мені життя. Ми з чоловіком могли працювати, не переживаючи за дітей.

Я думала, вона щаслива з нами. Мій чоловік добре ставиться до тещі, між ними немає жодних непорозумінь. Все тихо і спокійно. Але одного разу мама сказала, що в її куми день народження, і вона хоче піти до неї в гості.

Увечері мама повернулася в доброму гуморі. Вона сказала, що вечір пройшов чудово і їй дуже сподобалося спілкуватися з іншими людьми. Таке відчуття, ніби ми з нею не розмовляємо.

Після цього маму наче підмінили. Вечорами вона стала кудись ходити. Тепер дітей на гуртки водити було нікому. Мені довелося відпрошуватися з роботи на пів години раніше, щоб встигнути всюди їх відвести.

Така поведінка мами мені не дуже подобалася. Але мама продовжувала ходити кудись, нічого нам не пояснюючи. Правда, зранку вона встигала поприбирати, приготувати їжу, а тоді йшла з дому.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩