– ЗAЛИШ МІЙ БУДИНОК В СПOКОЇ, – СКAЗАЛА Я. – НЕ ДО РЕМOНТІВ МЕНІ. ГРOШЕЙ ПОКИ СТIЛЬКИ НEМАЄ, ЩОБ PЕМОНТИ РOБИТИ. У ТОЙ ДЕНЬ ВСЕ OБІЙШЛОСЯ. АЛЕ НА ДPУГИЙ ДЕНЬ, СЕСТРА, ПPИСІВШИ НА СТIЛЕЦЬ, ПРOГОЛОСИЛА, ЩО МОЯ КУХНЯ ВUГЛЯДАЄ БPУДНОЮ, Я ВUБУХНУЛА! В СВІЙ ДІМ Я БIЛЬШЕ СЕСТРУ НЕ ЗАПPОШУЮ

 

– Зaлиш мій будинок в спoкої, – скaзала я. – Не до ремoнтів мені. Грoшей поки стiльки нeмає, щоб pемонти рoбити. У той день все oбійшлося.  Але на дpугий день, сестра, пpисівши на стiлець, прoголосила, що моя кухня вuглядає бpудною, я вuбухнула! В свій дім я бiльше сестру не запpошую.

Моя двоюрідна сестра зробила в квартирі ремонт (перший раз за 15 років) і через це життя через мені немає. Джерело

Працюємо ми разом, поруч з моїм будинком, і на обід заскакуємо до мене. Це триває кілька років. Мене раніше це не напружувало. Сестра приносила з собою що-небудь, або я виставляла те, що у мене було. Все було чудово.

І її все завжди влаштовувало.Ніяких претензій вона мені ніколи не висловлювала.

Але тут вона зробила сучасний ремонт і понеслося!

– Такі батареї, як у тебе, ніхто вже в будинках не тримає! Поміняй. Гроші ж є у тебе.

А то, що батареї цілі і відмінно гріють, це як?

Мовчу, щоб ненароком не випалити колючі слова. Роблю вигляд, що слухаю. А сама на годинник поглядаю, скоріше б перерва закінчилася.

– Так поміняй ти вже ці паперові шпалери! -знову чую. – Хто такі ще клеїть? Твій дім схожий на гуртожиток!

– А що з ними не те? – заперечую спокійно. – Вони чисті. Маленьких дітей у мене немає, ніхто не забруднив. Так, шпалери у мене давно, я згодна, але вони абсолютно не вицвіли. Ну і що, що паперові?

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩