– Дорогенька, на що ти там собі сподіваєшся, тобі вже під тридцять, молоді на п’яти наступають, а твій наречений такий красень. А ти ще й з причепом. Навіщо ти йому потрібна? – говорили мені люди. Я сміялася лише з них. Зараз мені 32, а чоловікові 34. Якось чоловік прийшов вранці, відкрив шафу, свої полички з документами, все що йому потрібно складав в сумки і сказав, що йде до жінки, їй 45 років. Я дізналася, що вона небагата: є двокімнатна квартира, працює в приватній фірмі з паперами, є син студент, але з ними не живе. І я зрозуміла, що накоїла

 

Зараз важкий період у мене в житті. Мене покинув чоловік. Просто так, без причини – зібрав речі і пішов, без особливих пояснень, нічого мені не сказав. І до кого: до набагато старшої жінки, їй 45 років! Йому самому 34 роки, мені 32 роки. Моїй доньці від першого шлюбу 7 років, чоловік взяв мене вже з дитям на руках, коли їй було всього 4 роки. Мені всі рідні та близькі тоді ще говорили:

– Дорогенька, на що ти там собі сподіваєшся, тобі вже під тридцять, молоді на п’яти наступають, а твій ненаглядний такий красень. А ти ще й з причепом. Навіщо ти йому потрібна?

Але я доклала дуже багато зусиль, на зло всім, щоб він одружився зі мною. І ось, після того минуло дуже багато часу, і він залишив мене і пішов до жінки, якій зараз вже самій далеко за 40 років.

Зараз я думаю: ну що у нас було не так? Так, можливо я десь перегнула палицю, десь сказала, чи зробила щось не так. Але ж ідеальних дружин теж не буває. Боялася, що він втече до юнки якоїсь, і тому намагалася його зробити  ідеальним сім’янином, щоб більше ні на що у нього часу не залишалося. Завалила буденними справами. До цього він жодного разу не був одружений, тільки 6 років жив у цивільному шлюбі без дітей. Ось я і думала, що можливо, одружився зі мною для того, щоб розділяти побут. Слухала поради “мудрих” жінок, своїх родичок: мовляв, не давай йому спуску. Взяв з дитиною, нехай стане доньці справжнім батьком.

Спуску не давала я йому зовсім! Дзвонила постійно, питала – де він знаходиться, що саме зараз робить. Шукала в його соцмережах якусь молоду шанувальницю, але не знаходила, в друзях у нього тільки знайомі мені дівчата або якісь однокласниці, а на тих, хто у нього там старше 35 років навіть не реагувала.

Але ж ця нова жінка була там!

Донькою я все одно намагалася не навантажувати особливо свого чоловіка, тільки якщо з дитячого садка забрати: це гарантія того, що ввечері він буде вдома. Останній рік шлюбу був особливо важким, чоловік часто затримувався на роботі. Обманював про звіти якісь, але я ж відчувала, що він каже неправду, і думала так само, що справа в якійсь молодій жінці.

Чоловік просив мене не турбувати так часто його, не дзвонити постійно колегам і начальству, але все ті ж “мудрі” жінки, в особі моїх знайомих і рідні, говорили, щоб я тримала все під своїм контролем. Я ввечері ще й розбір польотів влаштовувала, Новорічну ніч зіпсувала, влаштувавши суперечку, що він з’явився майже під бій курантів. Жити стало нам зовсім важко разом. І ось в один “прекрасний” день, якраз після жіночого свята, він не прийшов ночувати. Довго йому дзвонила, слухавки він не брав. Відповів тільки о першій годині ночі, коли я вже всіх підняла на ноги. Сказав, що він до ранку не прийде, а вранці все пояснить.

Прийшов вранці, я до нього з розбірками, але він просто сів пити каву. Мовчки! А потім відкрив шафу, свої полички з документами, все що йому потрібно складав в сумки. Я бігала за ним і просила пояснень, і ось що він сказав йдучи:

 

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩