Майбутня свекруха відразу заявила, мовляв, весілля нам не потрібне, можна і просто розписатися і взяти шлюб, грошей у нас немає, та й взагалі, навіщо зайві витрати. Мої батьки були іншої думки, батько сказав: “У мене єдина дочка і вона вийде заміж так, як годиться, всі витрати за весілля я беру на себе, якщо у вас немає можливості”

 

Знайомство з батьками чоловіка пройшло, як в казці, у мене були виключно позитивні емоції. Мама Артура дуже відкрита, товариська людина, ми стали з нею спілкуватися практично кожен день, я приїжджала в гості. Все було чудово, поки не настав момент одруження і вагітності…

Почнемо з того, що майбутня свекруха відразу заявила, мовляв, весілля нам не потрібне, можна і просто розписатися і взяти шлюб, грошей у нас немає, та й взагалі, навіщо зайві витрати. Мої батьки були іншої думки, батько сказав: “У мене єдина дочка і вона вийде заміж так, як годиться, всі витрати за весілля я беру на себе, якщо у вас немає можливості”. На тому і порішили.

Почалися передвесільні клопоти: мама, бабуся, хресна – всі були заклопотані весільним торжеством, шукали хороший ресторан, перебирали меню, шукали тамаду, фотографа, оператора і т.д. Загалом, намагалися, щоб все було в кращому вигляді.

Свекруха ж сиділа собі вдома і її нічого абсолютно не турбувало, вона могла тільки зателефонувати і дати цінні вказівки, що необхідно зробити. Я списувала її поведінку на те, що вона ще не усвідомила, що її Арур одружується, не могла зібратися з думками, і зробити хоча б якийсь крок у підготовці до весілля.

Буквально відразу ж після весілля ми почали думати про власне житло, тому що свекруха сказала, що вона нас любить, але ужитися з нами не вийде. Моя мама тут же сказала, що ми будемо жити з нею, поки не заробимо на своє. На той момент я вже носила під серцем дитину.

Через місяць ми з Артуром і моїми батьками прийшли в гості до свекрухи і свекра з метою обговорити квартирне питання. І отримали у відповідь обіцянки, що нам спільною працею і одні і другі батьки допоможуть.

Через місяць ми взяли іпотеку: 3-х кімнатну квартиру без ремонту. Мої батьки викладалися повністю: ремонт, меблі, кухонна гарнітура і т.д. від А до Я. Новоспечені ж родичі сказали: у неї є чоловік, ось нехай він все і робить (а нічого, що “її чоловік” – це їхній син?). Мені здається, що чоловік повинен був свою дружину привести до себе в будинок, а не до тещі переїхати. Але і на це я знову закрили очі.

Далі наші думки були зайняті появою синочка. Минуло 9 місяців, з’явився на світ клубочок щастя і начебто всі образи відійшли на задній план. Але не тут-то було: родичі чоловіка навіть не приїхали в пологовий будинок зустріти першого онука, сказали, що їм дорого на таксі їхати, а у вас в машині немає місця, тому побачимося потім, коли будете вдома. Але і додому до нас протягом місяця ніхто не прийшов.

Ми самі поїхали до них в гості, привезли онука. Мені знову здалося, що знову все налагоджується. Але ні, це був перший і останній раз, коли на даний момент вони його бачили (дитині півтора року).

Разом з тим ішов ремонт у новій квартирі, і мені доводилося з мамою і дитиною тягатися на ринки, займатися ремонтом, контролювати робітників, тому що чоловік був постійно на роботі. Свекруха, все це прекрасно розуміючи, навіть жодного разу не запропонувала посидіти з онуком, щоб я його не тягала з собою.

 

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩