Відкрилося все абсолютно випадково, Костя навіть перед фактами не хотів спочатку визнаватися, і зараз нікуди не йде. А вибачатися навіть не намагається, ще й виставив все так, ніби це я винна, – його не цінувала

 

Я тиждень тому дізналася, що мені чоловік зраджує. Одружені ми вже 20 років, обом по 42 роки, двоє дітей. Сказати, що я здивована – нічого не сказати.

Читала десь, що в зраді винні обидва. Може бути і так. І дзвіночки, напевно, були. Але я так свято вірила, що Костик не може мені зрадити, завжди говорив, що любить (зараз те, аналізуючи, я розумію, що це тільки слова були, на ділі не було любові, просто йому так було зручно). Але якщо щось не влаштовує – ну скажи про це.

Я, напевно, занадто добре ставилася до Костика, він практично нічого не хотів робити по дому, часто проводив час зі своїми друзями (як він говорив), а мені так хотілося всі ці роки від нього уваги – гукаю його куди-небудь удвох – а йому завжди не хочеться.

А я його завжди виправдовувала перед собою. Він часто напивався, міг мене в такому стані образити – не було у нього любові до мене, це зараз розумію. Ніколи не шкодував мене, не бачив, що мені важко все по дому робити, та ще й працювати на двох роботах, не хотів мені присвячувати в свої справи, постійно ніби його тягнуло з дому.

Відкрилося все абсолютно випадково, Костя навіть перед фактами не хотів спочатку визнаватися, і зараз нікуди не йде. А вибачатися навіть не намагається, ще й виставив все так, ніби це я винна, – його не цінувала. Може, він так і відчував, але я навпаки, завжди його у всьому підтримувала, допомогла йому освіту отримати, завжди дуже рада була коли ми вдвох, за собою стежила, мені навпаки мало було його уваги – він не міг не відчувати що я в ньому потребую.

Ми разом пережили важкі часи, двоє дітей були маленькі, коли він навчався і їхав на сесії, грошей тоді місяцями не давали, мої батьки далеко, крутилася я тоді, як могла. Та й зараз не тільки працюю, але і підробляю. Його намагалася ніколи не дорікати – але ж я жінка, мені так хотілося, та й зараз хочеться уваги, будь-то подарунок, та й просто – поговорити, посидіти поруч, відчути себе коханою, може іноді і зривалася, показувала своє невдоволення його неувагою. А він мені стільки наговорив – мало того, що зрадив, виявляється, він цінує мене, як гарну господиню, дружину, але живе зі мною, тому що йому зручно.

Зради випадкові (він так сказав), у нього нічого серйозного немає. А я так зрозуміла, що знайде когось краще за мене – відразу піде. Не можу навіть повірити у все це, як можна так, адже всі ці роки Костик говорив, що любить – виходить, просто тримав біля себе, як обслугу.

Я хочу сказати, що я стримана дуже людина, зовні всі думають, що у мене все відмінно, ніколи ні перед ким, в тому числі і перед ним, не показувала, що мені боляче або погано. А всі ці роки копалася в собі, ходила до фахівця, намагалася з’ясувати, що в мені не так, чому Кості дома погано.

 

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩